Про бабусю та дідуся

Бабусі
Простягну я рученьки
Над сивою голівкою,
Щоб не чула болю,
Щоб літала бджілкою,
Щоб не знала втоми,
Щоб легко ходила,
Щоб була здорова,
Щоб мене любила.
Я підставлю рученьки,
Не впущу біду,
Я прихилю сонечко,
Вирву лободу.
На усеньких стежечках,
Де ходиш щодень,
Я тобі співатиму
Веселих пісень.
Тільки б іще довго
Зі мною була,
Бабусю рідненька,
Ніжна, дорога…
Олеся Василенко


///
У бабусі на селі дивувалися малі:
Дві руки бабуня має, а у сотні справ встигає:
Зранку двір позамітати, і курчат нагодувати,
Та підлогу змити в хаті, дати їсти поросяті,
Ще здоїти нашу Зірку, залатати в кофті дірку,
На городі все полити, в кухні грубу розтопити,
Й на домашньому яйці заколочені млинці.
Тільки-но почався ранок, для онуків ось сніданок.
"Прокидайтеся, малята, бо у вас ще справ багато:
Треба бігати, гулятись, сил - здоров’я набиратись.
Влітку гарно у селі, насолоджуйтесь, малі!"
http://dreamfood.com.ua
///


Обійми дідуся
- Соромно, онуко.
А чого? Збагни:
Ти сказала – руки
В дідуся брудні.
Руки працювали
П´ять десятків літ.
Є на них від сталі
Сіро-сизий слід.
Чорні зморшки й цятки –
Слід від чавуну.
Шрам багровий – згадка
Про страшну війну.
Почекають друзі,
Гойдалка і м´яч.
Обійми дідуся
І скажи: - Пробач.
Е. Саталкіна