вторник, 15 февраля 2011 г.

Про природу, про планету Земля

Ліс
Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мужиче.

Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.
Марійка Підгірянка


Після грози

На хмару хмара для краси
Ще наставляє чорні роги,
Та вже у голосі грози
Немає гніву ні на кого.

Аж ось веселка над селом
У небі грає-розквітає,
Вона барвистим рукавом
Із річки воду набирає.

З водою разом і лини,
Лящі у небо піднімаються,-
Мабуть, по райдузі вони
У тихий рай переселяються.

Слідом за ними по дузі
Вусатий рак повзе до раю.
А щуку-злюку з рогозів
Гріхи до раю не пускають.

Поглянув рак на комиші,
Клешнею річці помолився:
«Так легко в мене на душі,
Немов я знову народився».
А.Качан


Сліпий дощ
Дозріли жито і пшениця,
Комбайн спішить на косовицю.
І, як навмисне, в день такий
Прийшов на поле дощ сліпий.

Йому кричать: « Не заважай
Збирати людям урожай!
Іди собі гуляти в ліс!»
А дощ пішов на сінокіс.

І туту йому не раді теж:
« Ти наше сіно зіпсуєш!
Іди собі на болота!»
А дощ вертається в жита.

Іде й дивується, що всюди
Женуть його із поля люди,
Хоча раніш не проганяли,
А скрізь, як гостя, зустрічали.
А.Качан


При світлі блискавки
Періщить дощ, як із відра,
Тікають гуси із Дніпра.
Вода у нашому човні
Кипить, немов у казані.

При світлі блискавки тремтить
І завмирає все навкруг,
А чорна хмара кожну мить
Фотографує річку й луг.

Фотографує від душі
Гусей, рибалок у човні,
Фотографує комиші,
Де поховалися вони.

За водоспадами дощів
Стоїть у лузі череда.
В кишенях, торбах пастухів
Давно вже хлюпає вода.

Під цим дощем і я промок,
Промок до нитки, до кісток.
І тільки гуси, як завжди,
Сухими вийшли із води.
А.Качан



Після бурі
Після бурі Чорне море
Тихе, лагідне, прозоре.
На морському дні з баркаса
Видно краба-водолаза
І медузу-мандрівницю,-
Всі підводні таємниці.

На піщаній кучугурі,
Наче гуси на подвір´ї,
Сірі чайки після бурі
Сушать крила, чистять пір´я.

А човни біля причалу –
Ніби в рот води набрали.

Море п´ятки нам лоскоче,
Сліпить зайчиками очі,
Замашними камінцями
Грає в крем´яхи із нами.

Аж не віриться, що вчора
Тут гуляли хвилі-гори.
А.Качан


Летючий корабель

Із року в рік навколо Сонця,
Мов корабель, пливе Земля.
Ми – юнги, юні охоронці,
Матроси цього корабля.

Тут батьківщина всіх народів,
Тут народились я і ти,
І місяць – іграшка природи -
Над нами сяє з висоти.

Поглянь: над парусом зеленим
Пливуть на палубі Землі
Сусіди наші безіменні –
Дельфіни, зубри, журавлі.

Ставай на вахту разом з нами,
Пильнуй, щоб п´ять материків
Були сповиті не димами,
А синім диханням лісів.

Ти чуєш? – знов кує зозуля,
Ти бачиш? – вишня зацвіла.
Це до північної півкулі
Весна заквітчана прийшла.

Зелений лист тремтить на гілці,
Мов стяг на щоглі корабля.
В навколосонячній мандрівці
Нехай щастить тобі, Земля!
А. Качан


Крилате насіння

Кружляє над нами
Насіння крилате,
Радіє насіння
Що вміє літати.

Це клени високі
Із рідної гілки
Синів проводжають
В далеку мандрівку.

І згадують сумно
Дерева бувалі:
Колись і вони
Над землею літали!

«Ми знову знялись би,
Як наше насіння,
Та роки не ті,
І тримає коріння…»

Кружляє у небі
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.

Одна насінина
З кленової крони
Довірливо сіла
Мені на долоню.

І каже: « Я довго
Блукала над містом,
Але на асфальт
Не наважилась сісти.

Благаю мій друже,
Якщо це не важко,
Візьми й посади мене
В землю, будь ласка.

Я виросту кленом
У нашому краї
І шумом зеленим
Тебе привітаю».
А.Качан.


Пісні степу
Ходить сонний ранок по траві
І вітає квіти степові:
Ковилу, горицвіт, воронець,
Молочай, волошку і чебрець.

А вгорі над нами – ось поглянь:
Будить жайвір піснею катран,
Залізняк, безсмертник деревій,
Материнку, м´яту, звіробій.

Ллється пісня з неба до землі,
До гнізда, де жайвори малі,-
Щоб тоді, як виростуть вони,
Не забули батьківські пісні;
Щоб тоді, як полетять на Крим,
Не співали голосом чужим.

Ці небесні співи, синя вись
В мою душу теж перелились.
Тільки як мені цю благодать,
Як це хвилювання передать?

Я прийшов додому, фарби взяв,
Жайвора і степ намалював,-
Степ, який піснями навесні
Розбудив художника в мені.
А.Качан


Дощова хмаринка
Біла хмара в синій блузі
Низько-низько так висить:
Що там робиться на лузі?
Може, квіточки полить?
Може, вже засохли віти?
Травам нічого попить?
Будуть верби зеленіти,
Ось лиш дощик прилетить.
Лідія Новикова


Хмаринка
Запнувшись в блакитну хустинку,
По небу пливла хмаринка.
Та раптом зірвався вітер¬ –
Нема їй куди подітись.
Зірвала мерщій хустинку –
Закапали з неї краплинки.
Так хмарка од вітру тікала,
Землю дощиком поливала.
Т. Полубко


Де найкраще місце на землі
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:

- Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де найбільший на землі народ?
Де найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:
- Правда, все я бачу з висоти,
Всі народи рівні, а земля
Там найкраща, де вродився ти.

Виростай, дитино, й пам′ятай –
Батьківщина – то найкращий край!
Дмитро Павличко


Навесні
Навесні маленькі дітоньки –
Ніжні паростки рослин –
Просять їстоньки і питоньки,
Щоб пробитись з насінин,

Щоб разком, сім′єю дружною
З-під землі прокласти хід,
І набратись сили дужої,
І з′явитися на світ.

Ось велика, добра матінка –
Годувальниця Земля
Вже виводить з пітьми, з затінку
Кожне зернятко-маля.

Напуває діток соками
І годує досхочу,
Щоб зросли вони високими
З ласки сонця і дощу.

І стають рослинки смілими,
Все міцніють і ростуть.
І в полях весняні килими
Зеленіють і цвітуть.
Наталя Забіла


Веселий дощисько
Веселий дощисько городом пробіг,
Полив нам капусту, картоплю і біб,
А ще помідори, петрушку і кріп.
Ростіть, огірочки, колючі, зелені!
Ростіть, кабачки й гарбузи отакенні!
А їм на додачу – і морква носата,
Яку не вкопає ніяка лопата!
Як взимку ми зліпимо сніговика,
Вона знадобиться нам саме така.
Оксана Кротюк


Ніч
В небі місяць срібнобокий
з хмари в хмару утіка.
Сном глибоким спить ріка,
степ і луг – широким.
Понад річкою село
в сон міцний давно лягло.
В сон твердий лягла гора,
гай – у сон пташиний.
Лиш сопілку комара
чутно в тиші синій.
Бо прийшла така пора,
так і має бути,
щоб сопілку комара
краще було чути.
Йосип Струцюк


Ліс удосвіта

Ще дріма в кущі зайча,
ще тетеруки мовчать.
Сняться сойці і синиці
учорашні полуниці.
Он високо у дуплі
совенята сплять малі.
Сплять осики і дуби.
Сплять усі, лише гриби
між кущів – то там, то тут –
так і знай – ростуть, ростуть…
Йосип Струцюк


Печеричка
Тече річка
невеличка.
Коло річки –
печеричка.

Дрібен дощик
впав на річку
і сполохав
печеричку.
Йосип Струцюк.


Моховик

- Куди дівся моховик?
Ну куди він раптом зник?
Мабуть, - каже дітвора, -
в піжмурки із нами гра?

Діти глянули в дупло,
каже білка: - Не було.
З-під пенька підвівсь їжак:
- Я не бачив, я лежав…
Йосип Струцюк.


Грибеня
- Де у того грибеняти
мама й тато?
- Од братів своїх одбилось,
заблудилось, загубилось.

- Де у того грибеняти
рідна хата?
- На галяві ночувало,
під листочком мокрим спало.
Йосип Струцюк


Дощик

Грім озвався над полями –
Скоро злива зашумить.
Кожна квіточка й билинка
Рот розкрили – хочуть пить.
Де й узявся вітер злющий:
«Пил над полем закручу,
Геть розвію хмари-тучі,
Я дощу не пропущу».
Зашуміло все довкола,
Хвиля хлюпає з ріки,
І дерева проти вітру
Враз наставили гілки.
Груші, яблуні тривожно
Загуділи у саду:
«Звідки взявся цей нахаба?
Насилає нам біду».
Раптом стало тихо-тихо,
Прислухається земля…
Полилася тепла злива
На сади і на поля.
З лугу свіжістю війнуло,
Чути запахів приплив.
Дзвонить весело і ніжно
Срібний дощика мотив.
Дощ проллється над садами,
Зросить луки і поля.
Урожаєм-короваєм
Всім подякує земля.
М. Могилевич


Хмаринка
Дощиком тепленьким
Плакала хмаринка,
Наче вередлива
Дівчина-дитинка.
Намочила кицю,
Що в садочку спала,
Сивую зозулю,
Що в гаю кувала,
Білку намочила,
Що гриби збирала…
А всміхнулось сонце –
Плакать перестала!
Т. Лехман


Грибна чудасія
Чудасія, чудасія.
Дядько Дощ грибів насіяв.
Дядько Ліс тієї ж миті
поховав у мох гриби ті.
Дядько Місяць з висоти
помагав грибам рости.
Тітка Нічка-невеличка
тим грибам вмиває личка.
Тітка Тиша край села
для грибів млинці пекла.
Дядько Ранок біля брами
бив у мідні барабани.
Всіх зі сну будив, аби
не спізнились на гриби.
В. Каліка


Маслючок

Маслючок-малючок
в капелюшку темнім –
між соснових колючок
виткнувся з землиці.
І неначебто крізь пліт
з подивом приємним
погляда собі на світ
з-під м′якої глиці.

Ось цвіте в ясній красі
квіточка осіння,
скаче зайчик в соснячок,
лізе жук яскравий...
Ось відбилось у росі
сонячне проміння...
Все це бачить маслючок,
все йому цікаво!
Н.Забіла


Зірочки
Ледве ясне сонечко
скотиться додолу,
ледве вечір присмерком
вкриє ліс і поле,
як на небі синьому,
понад цілим світом,
ми, веселі зірочки,
вогники засвітим.

Безліччю ліхтариків
сяєм над землею,
сонну землю пестимо
ласкою своєю.
У степах мандрівникам
і плавцям у морі
ми дорогу вкажемо
в синьому просторі.

А маленьким діточкам,
що лягають спати,
ми хорошу казочку
будем повідати,
щоб їм сни приснилися
радісні, бадьорі:
квіти та метелики
і блискучі зорі.
Н.Забіла

1 комментарий: