Про квіти та дерева

Проліски
Як зелені списи,
з вогкої землі
виткнулися в лісі
проліски малі.

Я візьму лопату
в ліс я побіжу,
пролісків багато
в горщик посаджу.

Може, знов навмисно
вернеться зима,
зірве свіже листя,
гілля полама.

І завиє вітром,
снігом як війне,
як заб′ється в вікна,
щоб злякать мене!...

Та в кімнаті в мене
холоду не чуть.
Проліски зелені
в горщику ростуть.

Проліскам блакитним
тепло на вікні –
розкривають квіти
вінчики ясні.

Буду поливати їх,
буду берегти,
щоб на Майське свято
з квітами піти.
Наталя Забіла


Білі котики
На вербі, на пагіллі,
білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
лоскотливим дотиком,
доторкнуться котики,
білі, невеличкі,
до руки, до ротика,
до моєї щічки.

Відламаю гілочку,
гілочку-вербичку,
та поставлю в пляшечку,
в пляшечку, в водичку,
щоб листочки-стрілочки
стали розвиваться
на вербовій гілочці
у моїй кімнатці.
Наталя Забіла


Квіти
Під віконцями
на сонці
у весняному саду
у земельку,
як в постельку,
я насіннячко кладу.

Сонце, смійся!
Дощик, лийся!
Линьте, краплі, до землі,
щоб на грядах
у зернятах
кріпли паростки малі.

Прийде літо,
будуть квіти,
будуть в мене восени
у віночку на голівці
чорнобривці запашні.
Наталя Забіла


Барвінок
Недавно ще гула метелиця,
іще лежить в низинах сніг,
а вже барвінку листя стелеться
зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою
всю зиму зелень берегло
і перше стрінуло з відлигою
весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою
весна з′являється на світ.
І квітне радістю яскравою
барвінковий зірчастий цвіт.
Наталя Забіла


Дерево
- Нащо у дерева стільки гілок?
- Це – щоб гойдати веселих пташок,
щоб перехожому затінок дати
чи од дощу у негоду сховати.
- Ну, а навіщо такий стовбурище?
- Щоб підійматися вище і вище
в небо, туди, де птахи та блакить,
де золотаво сонце горить.
- Нащо ж тоді довжелезне коріння?
- Щоб вітровіям злим не коритись
і пам´ятати: лиш той не змалів,
хто не полишив своєї землі.
А. Костецький


Пролісок
Пролісок, мов хлопчик,
Оченятком синім
Дивиться навкруг:
Зеленіють ниви,
У ясній долині
Бджоли полетіли
На зарічний луг…
Вся земля радіє
Сонцю молодому,
Снігу вже нема.
На останній кризі
В далеч невідому
Проплила зима.
С. Жупанин


Кульбабки
На леваду я пішла б,
ціла купа там кульбаб –
ніби сонечка малі
посідали на землі.

Я нарвала б тих квіток
та сплела б собі вінок,
щоб і я була в вінку,
наче квітка на лужку.

Тільки вранці квіти всі
умиваються в росі,
росяна травичка –
змокнуть черевички.
Н.Забіла