Про місяці

Травень
Каштанчик свічечками,
Кульбабка – ліхтарями
Присвічують,
Щоб травень святкував.
А він, наш кучерявий,
Зростив розкішні трави,
Ще й квіти
Поміж них порозкидав.
Ну, як тут не присвітиш?
Квітки збирають діти,
Вінки сплітають,
дякують йому.
Голівоньки квітчають
І пісеньки співають,
Звеличуючи
Радісно весну.
Т. Полубко


Березень
У березні, у березні
Верба цвіте на березі,
Осика від граків рясна,
Бо вже – весна, весна, весна!
І сонця жовте колесо
Зігріло ніжний пролісок,
І жебонять потічки,
Стікаючи до річки.
В. Бондаренко


Лютий
Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.

Морозища, морозеньки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки.

І Вітренко, і Вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.

Запита родину лютий,
Чи то кожен добре взутий?...
Гей, у танець! – і зі сну
Збудять танцями Весну.
Наталя Забіла


Лютий
Братик січня – білий лютий,
В білі валяночки взутий.
Біла шапка, рукавиці,
Тільки світяться очиці,
А личко рум′яне,
Як сонечко раннє.
Пустотливий січня братик
Кида в вікна сніг лапатий,
Сипле й сипле сніг під ноги,
Замітає всі дороги.
Братик січня не вгаває,
Поспішає, поспішає…
Здогадався пустунець,
Що зимі іде кінець.
Олесь Лупій


Розсміявся дзвінко січень
Розсміявся дзвінко січень,
Заяскрів сніжинками.
Дітвору гуляти кличе
Білими стежинками.
Швидше, швидше на санчата!
З гірки покатаємось.
Снігу я приніс багато,
Нумо, позмагаємось!
І жартує січень білий,
Шелестить порошею.
На санках ми полетіли
В зимоньку хорошую.
Тамара Мезенцева


Березень
Виблискує, немов кришталь,
на річці скреслий лід.
По всьому видно, що на днях
почнеться льодохід.

Вже перші проліски в лісах
до сонця потяглись,
і верболози над ставком
в листочки зодяглись.
Лідія Кир′яненко


Квітень
Верболози зеленіють.
Потеплішали дощі.
Піднімається травиця.
На терновому кущі
вже з′явились перші квіти,
мов казково-зимні сни.
Шпак заводить знову пісню,
славлячи прихід весни.
Лідія Кир′яненко


Травень-художник
Любить травень малювати
трави, квіти, сонце, хату.
Не запитує, чи можна.
Все малює – він художник.

Намалює озеро,
комарів під лозами,
Хвіст красивий півню,
а шпаку – шпаківню.

І кульбаби у траві
найсправжнісінькі, живі.

Синім річку намалює –
Травень синю фарбу любить.
І червону, й жовту, й чорну,
бурякову, помідорну.

Шепотять під вітром клени:
- Не забув ти про зелену?
Віктор Бойко


Червень
Червоні барви і зелені,
Де червень з фарбами ходив.
І літо проситься у жмені –
Рясною стиглістю садів.

І ластовиння на обличчя,
Немов метелики, сіда.
А літо далі, далі кличе,
Де навіть стежка – золота…
Володимир Верховень


Червень в літо поверта
Відбуяв квітучий травень,
червень в літо поверта.
Пташеняток у гніздечку
ще лякає висота.

Але скоро вже крилята
підростуть в них – і тоді
закружляють у повітрі,
як листочки по воді.

На грядках, немов рубіни,
виграють суниць ряди.
Соком повняться під сонцем,
наливаючись, плоди.
Лідія Кир′яненко


Розпал літа
Розпал літа – квітнуть квіти.
Липень в гості завітав.
Бавився і загубився
між м′яких шовкових трав.

Яблука червонобокі,
груші медом налились.
І маленькі пташенята
у повітря вже знялись.

Різнобарв′я… Різнотрав′я
душу й серце веселить.
І завмер малий метелик
поміж квітами на мить.
Лідія Кир′яненко


Вересень
Прохолодні ночі, ранки.
Спека вже не дошкуля.
Лист березовий, пожовклий
в танці першому кружля.

Відчинила двері школа.
Осінь ходить по землі.
І готуються піднятись
вже у небо журавлі.
Лідія Кир′яненко


Прощається зі мною жовтень
Очерети дрімають
під пісню журавлину.
В левадах вже ламають
рубінову калину.

Дощі частіше плачуть
за теплою весною.
Це жовтень, щедрий жовтень
прощається зі мною.
Лідія Кир′яненко


Листопад останнім завершає осінь
Вже пожовкле листя облетіло зовсім.
Листопад останнім завершає осінь.

Листя під ногами шурхотить опале.
Стали ночі довші – дні коротші стали.

Все сумне довкола, сонечко не блисне.
Сірим простирадлом сонне небо висне.
Лідія Кир′яненко


Грудень – первісток зими
Відійшла в минуле осінь.
Грудень – первісток зими –
оглядає володіння.
Сніг іскриться під саньми.

В білих шатах ліс дрімає.
Кригою взялись річки.
І виблискують під сонцем,
я посріблені стрічки.

Навкруги панує спокій,
а сусідньому дворі
червоніють горобини,
ніби спалахи зорі.
Лідія Кир′яненко


Лютий
Вже сонце над землею
що новий день, то вище.
Північний лютий вітер
не так зловтішно свище.

Поглянь! З дахів спадають
скупі, замерзлі сльози.
І соком повнять тіло
ослаблі верболози.

Зима хоча й береться,
але безсила нині,
бо вже весна проснулась,
розкривши очі сині.
Лідія Кир′яненко


Жовтень
Стоять осики на узліссі,
тремтливі, голі та сумні,
бо на зволоженій землі
поволі тліє їхнє листя.

З туману скирта жовтобока
у небо нишком погляда,
і на чоло її сіда
сонлива хмарка сіроока.

А в лісі в їжаків на спинах
під цокіт білочок рудих
останні запашні гриби
пливуть у шелесті осіннім.
Анатолій Костецький


Місяці
Січень віє навкруги,
Навіває скрізь сніги.
Лютий кригою кує
І морозу додає.
Березень встає зі сну,
Кличе весело весну!
Квітень вийшов на грядки
І розсаджує квітки.
Травень, радий до забав,
Бродить босий серед трав.
Червень нам приносить грім,
Свіжі ягоди у дім.
Липень нас не забува
І несе рясні жнива.
Серпень на току давно
Насипа в мішки зерно.
Вересень збирати рад
Яблука та виноград.
Жовтень ходить по лісах
У жовтеньких чобітках.
Листопад гойда гілки
І розтрушує листки.
Грудень в білім кожушку
Їде в санях по сніжку.
М. Щербак


Білі коні
Трійку коней запрягла
Хуга-завірюха,
Туго віжки натягла
Й до зими щодуху.
Міст здолала на ріці,
Повернулась круто.
А ті коні – місяці:
Грудень, Січень, Лютий.
Л. Привалова