Про літо

Червень
В світлім небі сонце грає
Променем ласкавим.
Ходить червень рідним краєм,
Косить буйні трави.

Ходить червень, бадьориться:
Скільки того квіту!
Вже пшениця колоситься,
Половіє жито.

Розіллялось при долині
Синє море льону.
В тому морі, у тій сині,
Перепілка тоне.

І вже пахне медом гречка
На ланах широких…
А за лісом недалечко
Чути липня кроки.
Федір Петров


Місяць трав
Незчулась іволга, коли
Сади весняні відцвіли.
На землю червень завітав –
Святковий місяць буйних трав.
В цю пору навіть уночі
Скриплять у лузі деркачі,
Кує зозуля уві сні –
Напевне, лічить теплі дні.

Та ось на пишну сіножать
Коса унадилась гулять.
І перший сніг у царстві трав
Зозулю сиву налякав.

З тих пір задумливе «ку-ку»
Вже не лунало у садку.

Тоді ж у травах запашних
Деркач сховався і притих.
Навчив співать своїх дітей
І теж замовкнув соловей.

І тільки іволга руда
Ще грає десь коло гнізда
На флейті пісеньку свою:
«Фіу-ліу! Я вас люблю!»
А. Качан


Канікули
«Канікули! Канікули!» -
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке «канікули»?
Це – літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити
горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись,
підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати
тонку струну бджолину…
Це час, коли за друзями
ми скучим – як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!...
Анатолій Костецький


Літо
Як то гарно, як то любо
Грає сонце над Дніпром.
У м’якій смугастій шубі
Джміль дріма під лопухом.
Пахне літом. Синій дзвоник
Ніжно світиться між трав.
А манісінький сюрконик
Нам на скрипочку заграв.
Оксана Кротюк
http://abetka.ukrlife.org


Літечку, зацвіти
Літечку, літечку, зацвіти,
Солоденьких ягідок уроди.
Умивай їх росами рано-рано,
Поки небо зорями іще вбрано.
Зігрівай їх сонечком тепло-ясно,
Поливай їх дощиком рясно-рясно.
Будуть, як намистечко, у траві
Красуватись ягідки лісові.
Оксана Кротюк


Червень
В росі пахуче жито.
І маки у росі…
- Добридень, любе літо! –
Ми кажемо усі.
І плещемо в долоні,
Бо червень вже несе
Нам ягідки червоні,
Смачніші над усе.
В. Діденко

Віршовані казки

В.Лучук (переклад)
Найдорожче
(за російською казкою)

В хатці, скраю села,
Баба з дідом жила…

Дід корзиночки плів
і на ринок носив,
заробляв на хліб-сіль,
жив собі – не тужив…

Баба ткала такі
Для людей килими,
що гарніших ніде
не побачили б ми…
Мали хліб, поза тим –
що потрібно старим?

Проминали літа,
наче в річці вода.
А минулі літа
час назад не верта.

Дуб засох край двора,
в бурю впав сухостій…
Ось і прялка стара
поломилась старій.

- Йди-но, діду, в лісок,
пошукай, походи –
і міцненький дубок
там на прялку знайди!
Може, ще й поживу –
треба прялку нову!
Дід сокиру узяв,
шкандиба в чагарник.

Путь йому перетяв
бородань-Лісовик:
- Не твої це гаї
то й не треба іти,
бо дерева мої
хочуть жить, як і ти!

Не губи, далебі,
віку юним дубкам,
а за це я тобі
що захочеш, то дам!

Дід до баби верта,
щоб пораду дістать:
що ж на старості літ
їм обом забажать?!

Лісовик-чарівник
все задарма дає…

Але баба у крик,
але баба своє:
- Нам не треба чужих
ні овець, ні корів.
прожила я без них,
доживу й поготів…

Хочу лиш працювати,
допоки живу, -
а тому й хочу мати
ту прялку нову!
Бо багатство людині
добра не дає…
Скнара золото в скрині
ховає своє,
і над скринею тою
із ляку тремтить,
і чекає розбою,
спокійно не спить…
Ані злото, ні срібло
Не зарадить біді…
Жити людям потрібно
у чеснім труді!
У житті- круговерті
Час мине без біди –
тільки б руки довічно
здорові були!

В хатці, скраю села,
баба з дідом жила…

Дід корзиночки плів
і на ринок носив,
заробляв на хліб-сіль,
жив собі – не тужив…

Баба ткала свої
красуні-килими,
що гарніших ніде
не побачили б ми…
Мали б хліб, поза тим –
що потрібно старим?


В.Лучук (переклад)
Як виникло сонце
( за австралійською казкою)

Австралійський страус Ему
подружився з журавлем…
- Може, нині по рівнині
Погулять собі підем?
- Погулять,то й погуляти,
знайдем нивку конопель.
Тільки годі поспішати! –
просить друга журавель.
Довгонога птаха Ему
озирається назад:
- Хай вже буде по-твоєму,
я іти повільно рад, -
але що ж мені робити,
як ті ноги вгамувати?
Мені досить раз ступити,
А тобі ж потрібно п′ять!

Ой, ті ноги, ноги, ноги,
ноги, ноги, ноги, ноги
замелькали вздовж дороги –
годі старуса догнати!

- Зупинися! То наруга! –
Журавель кричить до друга.
Ему каже: - Налягай-но
і на ноги, ноги, ноги,
ноги, ноги, ноги, ноги, -
доганяй-но, доганяй!
- Підожди! Не можу! – та й
посварилися украй.
Журавель біжить і злиться,
Ему зиркає, сміється:
- Ширше крок! Не відставай!


Журавель ковтнув образу,
а вернулися, то зразу
у гнізді своєму зліг,
бо не чув, бідняга, ніг.

За насмішку та наругу
відомстить рішився другу…
А було це, любі друзі,
ще колись, давним-давно,
коли ще на виднокрузі
навіть сонця не було.
Тільки місяць, тільки зорі
в небі темному цвіли, -
та й не місяць то, не зорі –
а то велетні були,
що вгорі собі жили…
Ясні зорі – їхні очі –
ясно сяли серед ночі.
Мав найбільше око місяць -
неба темного владар, -
міг не спати цілий місяць,
а дивитися з-за хмар…


Западала ніч глибоко
як, було, заплющить око…
Отоді, в горобину
ніч, обурений зі зла,
журавель, пригнувши спину,
підікрався до гнізда,
і коли збагнув достоту,
що той страус Ему спить, -
він зробив свою роботу –
ухопив яйце – і вмить
геть жбурнув його високо –
щоб розбилось, впавши вниз!

А на небі ненароком
те яйце упало в хмиз!

На ломаччя наштовхнулось
і розбилось, ясна річ! –
жовто-жовто спалахнуло
і засяяло – на всю ніч!

Місяць-велетень збудився:
освітив його пожар! –
І ураз розпорядився
скликати зірки з-за хмар:
- Сонцем – вогнище назвати,
хмиз стягати звідусюди,
коли Сонце ляже спати,
то самим світити тут!

Отаке. І з того часу
світить сонце-огнецвіт,
і на землю рідну нашу
щирий людям шле привіт, -
і радіють всюди люди,
ліс, вода, пташина й звір,
що довічно сонце буде
людям сяяти з тих пір!


Вовк і козлята
До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.

Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить,
у ворота стукотить:

- Відчиніться, відімкніться!
Ваша матінка прийшла,
ваша матінка із лісу
молочка вам принесла!

Відчиняють їй козлята,
з ними вірний пес Рябко.
І заходять всі до хати
пити свіже молоко.

Якось сірий вовк підслухав,
що коза пішла у ліс,
до воріт прибіг щодуху,
під ворота сунув ніс.

«Зараз, - думає, - козляток
проковтну одним ковтком!»
І почав він промовляти
ніжним-ніжним голоском:

- Відчиняйте, козенята!
Я несу вам молока!
- Чуєм, чуєм, це не мати –
в неї пісня не така!

Тут один цапок сміливий
нишком глянув через пліт,
бачить – вовк страшний, жахливий
причаївсь біля воріт.

Сірий вовк цапка не бачить,
витягає гострий ніж,
і гукає нетерпляче:
- Відчиняйте-но скоріш!

А козлята: - Ми не проти! –
Не злякались хижака!
Відімкнули враз ворота
та як випустять Рябка!

Вовк, побачивши собаку,
підібгав лякливо хвіст,
відстрибнув – та з переляку
як бебехнеться під міст!

Саме йде тут з лісу мати,
молока малим несе.
А назустріч їй козлята
та й розказують про все.

Почала коза радіти:
- Ну й Рябко наш молодець!
Ну й розумні в мене діти! –
Тут і казочці кінець.
Наталя Забіла

Прислів´я, приказки

Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби шия, а ярмо буде.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі.
Або пан, або пропав.
Або дома не бути, або волі здобути.
Апетит з їдою прибуває.


Баба з воза - кобилі легше.
Багатий, як циган на блохи.
Багато дива, мало млива.
Багатому й чорт яйця носить.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Батогом обуха не переб'єш.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Без вірного друга - велика туга.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без труда нема плода.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Битому собаці кия не показуй.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить.
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Боятися вовка - в ліс не ходити.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брехливу собаку далеко чути.
Буває, що й корова літає.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.


Велике дерево поволі росте.
В закритий рот муха не влізе.
Видно пана по халявах.
Виміняв шило на швайку.
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високо літає, та низько сідає.
Вище себе не підскочиш.
Від своєї тіні не втечеш,
Вісті не лежать на місці.
Вкрадеш голку, а потім корову.
В ліс дрова не возять.
В нього руки на всі штуки.
Вовка ноги годують.
Вода і камінь довба.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона вороні ока не видовбає.
В сім'ї не без виродка.
Всякому овочу свій час.
В тихому болоті чорти водяться.
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
В чужих руках завше більший шматок.


Гарні гості, та не в пору.
Гірко заробиш - солодко з'їси.
Говори стовпу, а він стоїть.
Година вранці варта двох увечері.
Голка в стіжок упала - пиши пропала.
Голодній кумі хліб на умі.
Горбатого могила виправить.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко,
Готовеньке і кішка з'їсть.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гуртом і батька добре бити.


Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є.
Далеко куцому до зайця.
Даремно і чиряк не вискоче.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Двоє третього не чекають,
Де багато господинь, там хата неметена.
Де відвага, там і щастя.
Де коротко, там і рветься.
Де посієш, там і вродиться.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дешева риба - погана юшка.
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Диму без вогню не буває,
Діло майстра величає.
Дома й стіни помагають.
Дурням закон не писаний.


Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.


Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.


Жалів яструб курку - доки всю обскуб.
Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.
Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.
Живіт товстий, а лоб твердий.


За битого двох небитих дають,
Заблукався між трьох дубів,
Забув віл, коли телям був.
Заварив кашу, так і їж.
За все береться, та не все вдається.
Задер носа й кочергою не дістанеш.
За дурною головою і ногам нема спокою.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Заліз у багатство - забув і братство.
За моє жито мене ж і бито.
За чужим столом не махай постолом.
З великої хмари малий дощ.
Згадала баба, як дівкою була.
Згода дім будує, а незгода руйнує.
З дурнем каші не звариш.
З ким поведешся, того й наберешся.
З миру по нитці - голому сорочка.
Знає кіт, чиє сало з'їв.
Знайко біжить, а незнайко лежить.
Знов за рибу гроші.
З одного вола двох шкур не деруть.
З пісні слова не викинеш.
Зробив наспіх, як насміх.
З свічкою серед дня не знайдеш.
З чорної кішки білої не зробиш.


І будень, і неділя - все лінивому безділля.
І за соломинку вхопиться, хто топиться.
І кози ситі, і сіно ціле.
І стіни мають вуха.


Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.
Їж, що дають, а роби, що кажуть.


Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Його й чорт у ступі не влучить.


Казала Настя: як удасться,
Казала, та не зав'язала.
Казаному кінця немає,
Катюзі по заслузі.
Київ не одразу збудовано.
Кігтик застряг-пропав птах.
Кінець діло хвалить.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Клин клином виганяють.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Коли густо, а коли й пусто.
Колись і в нашої кози хвіст відросте.
Кому що, а курці просо.
Косо, криво, аби живо.
Краще пізно, як ніколи.
Крутить, як циган сонцем.
Куди не кинь - виходить клин.


Ласий на чужі ковбаси.
Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.
Ліс рубають - тріски летять.
Лобом муру не проб'єш.
Лови рибу не на сковороді; а у воді.
Любить, як вовк порося.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Людей питай, а свій розум май.
Людям язика не зав'яжеш.
Лякана ворона куща боїться.


Мак сім років не родив і голоду не було.
Меле язиком, як порожній млин.
Менше говори - більше почуєш.
Миша не одну дірку має до хати.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Моя хата скраю - нічого не знаю.


На бідного Макара всі шишки летять.
На все свій час.
Навчить біда їсти.
Нагинай гілляку, поки молода.
На голові блистить, а в голові свистить.
На городі бузина, а в Києві дядько.
На двох стільцях не всидиш.
Надокучив, як парена редька.
Надувся, як ковальський міх.
Назад тільки раки лазять.
Назвався грибом - лізь у кіш.
Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.
На злодієві шапка горить.
На ловця і звір біжить.
На нема й суду нема.
Наскочила коса на камінь.
На тобі, небоже, що мені негоже.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
На чужий коровай рота не роззявляй.
Не будь тим, що моркву риє.
Не вартий дірки від бублика.
Не все те золото, що блищить.
Не вчи рибу плавати.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не копай іншому ями, бо сам упадеш.
Не лізь поперед батька в пекло.
Не святі горшки ліплять.
Не скуби гуску, поки не зловиш.
Не страши кота салом.
Не сунь носа до чужого проса.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не так сталося, як гадалося.
Не так хутко робиться, як мовиться.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні кує, ні меле.
Ні пава, ні ґава.
Ні риба, ні м'ясо, і в раки не годиться.
Ніс вище губи носить.
Носиться, як дурень з писаною торбою.


Обідрали, як молоденьку липку.
Облизня спіймав.
Обоє рябоє.
Овечку стрижуть, а баран трясеться.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна дяка, що за рибу, що за рака.
Одна ластівка не робить весни.
Одним пальцем і голку не вдержиш.
Одного поля ягода.


Пам'ятатимеш до нових віників.
Паршива вівця все стадо запоганить.
Перемелеться лихо - добро буде.
Під лежачий камінь вода не тече,
Піймав куцого за хвіст.
Після бійки кулаками не махають.
Пішов по шерсть, та повернувся острижений.
Плаває, як вареник у маслі.
По бороді текло, а в роті сухо було.
Поживемо - побачимо.
Помалу їдь, то далі будеш.
Поможе, як мертвому кадило.
Попав пальцем у небо.
Поспішиш -людей насмішиш.
Почав обід - мовчу, як кіт.
Правда очі коле.
Прийде коза до воза.
Про вовка помовка, а вовк до хати.
Продав кота в мішку.
Пропало, як з воза впало.


Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Раз,та гаразд.
Робить, як мокре горить.
Робота не вовк, в ліс не втече.
Родичів багато, та ніде пообідати.
Рот не город - не загородиш.


Сам собі пан.
Свої люди - помиримось.
Своя губа ближче.
Семеро одного не ждуть.
Силою не бути милою.
Ситий голодному не товариш.
Сказаного і сокирою не вирубаєш.
Скільки вб'єш, стільки й в'їдеш.
Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Старий кіт, а масло любить.
Старого лиса не виманиш з лісу.
Страх має великі очі.
Стук-грюк, аби з рук.


Там добре, де нас нема.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Тиха вода греблю рве.


У страху очі великі.
Усього буває на віку - і по спині, і по боку,
Ухопив місяця зубами.
У чужій кошарі овець не розведеш.


Хіба все те вовк, що сіре?
Хліб їж, а правду ріж.
Хліб та вода - козацька їда.
Хоч бачить око, та зуб не йме.
Хоч біс, аби яйця ніс.
Хоч близько, та слизько.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч дурний, та хитрий.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Хто меч підійме, той від меча й загине.
Хто мовчить, той трьох навчить.
Хто як постелить, так і виспиться.

Це ще вилами по воді писано.
Цяця, цяця та в кишеню.


Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.
Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
Чує дзвін, та не знає, звідки він.
Чужа душа - темний ліс.

Чужа хата - гірше ката.
Чужий кожух не гріє.


Шкурка вичинки не варта.
Шукай вітру в полі.



Щедрий на батьківські гроші.
Що бог не дав, то все в торбу.
Що написано пером, того не виволочеш волом.
Що сіре, те й вовк.


Язик без кісток, що хоче лопоче.
Язик до Києва доведе.
Як відкусиш багато - ковтнеш мало.
Як гукнеш, так і відгукнеться.
Як дбаєш, так і маєш.
Яке коріння, таке й насіння.
Як з неба впав.
Який їхав, таку й здибав.
Який Сава,така й слава.
Який харч, така й робота.
Як кіт наплакав.
Як корова язиком злизала.
Ясла до коней не ходять.
http://abetka.ukrlife.org

///

Багато грому - мало дощу
Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.
Вовка ноги годують.
Вода в решеті не встоїться.
Вода з вогнем не товариші.
Всі ріки до моря ведуть.
Вчорашньої води не доженеш.
Глибока вода не каламутиться.
Гостре словечко колить сердечко.
Де верба, там і вода.
Де один грибок, там цілий вінок.
Добре слово будує, а зле руйнує.
Добре слово краще за цукор і мед.
З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.
За словом в кишеню не полізе.
Земля найбагатша, вода найсильніша.
Знаєш - кажи, а не знаєш - мовчи.
І від солодких слів буває гірко.
І гриба знайти треба мати щастя.
І на вовка буває пригода.
Кожний дубок хвалить свій чубок.
Краще почервоніти, як посиніти.
Ласкаве слово, що весняний день.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
Назвався грибом - лізь у кошик.
Не кидай слів на вітер.
Не мни слова, говори просто.
Нема тіні без світла.
Один скаже, другий прикаже,
Одне дерево ще не ліс.
Одне приємне слово наче сад цвіте.
Пар костей не ломить.
Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.
Розумній голові досить двох слів.
Сади деревину - будеш їсти садовину.
Сказав, та не зав'язав.
Сказане слово - срібло, а мовчання - золото.
Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Слово - не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.
Слово не полова, язик не помело.
Слово не стріла, а ранить глибоко.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сонця в мішок не зловиш.
Тепле слово і в мороз зігріє.
Тепле слово і кішці приємне.
Тиха вода людей топить, а швидка - тільки лякає.
Холодним словом серця не запалиш.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Хто змок, той води не боїться.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Як овечка: не мовить ні словечка.
http://abetka.ukrlife.org

Про професії

Гостинна хата
Тесляре,тесляре, збудуй мені хижку
В зеленім садочку, в квітучім затишку.

Змуруй мені, муляре, піч та рівненько,
Щоб в хаті зимою було всім тепленько.

Ти справ мені, столяре, двері й віконця,
Поріг від дороги, а вікна до сонця.

А ти мені, скляре,встав скло ясне в рамку,
Аби мені сонце світило від ранку.

Ковалю, ковалю,зготов мені ключик,
І сильні завіси,й замочок блискучий.

Я буду раденько замок відмикати,
Щоб ви не минали гостинної хати.
Марійка Підгірянка


Кузня
Грім гримить, перекликається,
Аж здригається земля.
А до грому озивається
Чорна кузня коваля.

Тут куються блискавиці
Для небесних колісниць,
Тож коваль наш не боїться
Ні громів, ні блискавиць.
А.Качан


Перші кроки
Посилаючи з неба сигнали,
Космонавти в зорі вогняній
Над Землею так довго літали,
Що відвикли ходити по ній.

Ось прибув корабель із орбіти,
І невміло, як діти малі,
Вони заново вчаться робити
Перші кроки по рідній землі.
А.Качан


Рідні береги
Коли акацій білий цвіт
Запах на березі крутому,
З далеких мандрів теплохід
Вертався поночі додому.

За бортом – хвилі вороні
І море в темряві гуркоче.
Та ось, як вогник у вікні,
Маяк заблимав серед ночі.

Він випромінював тепло,
До себе кликав крізь негоду,
І дужче битись почало
Залізне серце теплохода.

Світив цей вогник-трудівник
І моряку біля штурвала,
Але дивитися в той бік
Сльоза солона заважала.

Бо це горів для моряка
І цвів на вітрі, мов жарина,
Не просто вогник маяка,
А перший вогник України.
А.Качан



Хвилювалось море
Хвилювалось море, лащилось до скель,
Бо на рейді якір кинув корабель.
Ось зійшли на берег браві моряки –
На вітрах засмаглі, горді та стрункі.
В моряків ще грає море у очах
І синіють смужки неба на плечах.
Звідки повернулись ці морські орли?
Сині смужки неба де вони взяли?...
Мабуть, морякам цим плавать довелось
Там, де синє море з небом обнялось.
А.Качан


Чим пахнуть ремесла
Мають ремесла свої аромати:
Тістом в пекарні пахне, малята.
Мимо столярні пройдете зрана –
Гостро запахне стружка духмяна.
Лаком і фарбою пахне маляр,
Цеглою – муляр, замазкою – скляр.
Куртка шоферська пахне бензином,
Одяг робочий – мастилом машинним.
Пахне кондитер мускатами, тминами.
Лікар – аптекою і вітамінами.
А хлібороби, що ходять за плугом,
Пахнуть чорноземом, полем і лугом.
Морем і рибою пахне рибак…
Тільки неробство не пахне ніяк.
Ледар пахтиться духами старанно,
Та пахне він, діти,
Усе ж препогано.
Джанні Родарі


У млині
Тут зерно машини мелють.
Повно борошна в мішках.
Білі стіни. Біла стеля.
Білі сутінки в кутках.

Білі руки. Білі ноги.
В білім мороці – слова.
В мукомела молодого
Біла-біла голова.

Тільки що за диво дивне!
Майстер сивим тут ходив,
А умився після зміни
І одразу став рудим.
Л. Кудрявська

Щедрівки, колядки

Добрий вечір тобі, пане Господарю!
Добрий вечір тобі, пане Господарю:
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами:
Радуйся,
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці:
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники
В гості: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Ой перший же празник – то Різдво
Христове: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А другий же празник – Василя
Святого: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А третій же празник – Святе
Водохреще: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що перший празник зішел тобі
Втіху:радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що другий празник зішле тобі
Щастя: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що третій празник зішле всім нам
Долю: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.


З Різдвом Христовим!
Хай за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти.
Горить ялинка у світлиці –
З Різдвом Христовим, любі діти!

Дніпро обняв дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Дозвольте заколядувати:
- З Різдвом Христовим, Україно!
Й. Стуцюк


Маленький Ісусик
Маленький Ісусик не спить, не дрімає,
Своїми рученятами весь світ обіймає.
І вашу хатину, і вашу родину,
І всю Україну – Христос ся рождає!


Я маленький пастушок
Я маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.



Колядин, колядин....
Колядин, колядин,
Я у батька один.
Мене не дивуйте
Ковбасу лаштуйте.
Колядин, колядин,
Я у батька один.
По коліна кожушок, -
Дайте, дядьку, пиріжок!


Щедрик, ведрик
Щедрик, ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Решетце овса
І колядка вся!


Сію, сію, посіваю
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб вродило краще,
Ніж торік!


Колядка
Ой ішла Колядка
Вулицями в місті,
У стічках сріблястих,
В світлому намисті.
Іскорки веселі
На сніг розсипала,
„Божий син родився!” –
Усіх сповіщала.
Н. Мудрик- Мриц


Сію, сію, засіваю
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоб діти всі здорові,
Їли кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха.
А нам грошей з півміха!


Коляда українських діточок
Ой, Ісусе любий, кращий, як ті квіти,
Пригорни до себе нині українські діти.
Щоби були добрі, щоби були щасні,
І розумні, і здорові, мов ті квіти красні.
Ти, Дитино Божа, на пахучім сіні,
Дай нам щастя й кращу долю рідній Україні.


Колядка
Бігла теличка та й з березничка
Та й стала.
Я тобі, дядьку, заколядую,
Дай сала.
Бігла теличка та й березничка
Та в дядьків двір.
Я тобі, дядьку, заколядую,
То дай пиріг.


Колядка
У Вифлеємі –
В стайні на сіні –
Христос родився
Всім на спасіння!
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському!


Щедрівонька щедрувала
Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.


Щедрик-ведрик
Щедрик-ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
А як каші не дасте, м Візьму вола за ріжок,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.


В ВИФЛЕЄМІ НОВИНА
В Вифлеємі новина,
Діва сина породила,
Породила в благодати
Непорочна Діва-Мати,
Марія

Положила на сіні
В Вифлиємській яскині,
Йосиф Діву потішає,
Повивати помагає,
Марії.

Слава Божа і хвала,
У вертепі настала:
З неба Ангели злітають
з Сином Божим прославляють
Марію!

Серед темної ночі
Дивне світло б'є у очі -
Ясна зоря засвітила,
Де дитятко породила
Марія.

Недалеко пастирі
Пасли стадо в долині,
До вертепа прибігають
із дитятком тут вітають
Марію.


На колінця припадають
І даруночки складають:
"що убогий дати може,
Жертвуємо суну Божім
Марії".

Ще приходять три царі
Аж зі сходу звіздарі,
Для Ісуса ставлять щиро
Ладан золото і миро
Марії.

І ми також поспішімо,
Богу дари принесімо,
У покорі прибігаймо,
З Сином Божим все благаймо,
Марію.
http://www.yar-info.if.ua

///
Ой дай, Боже, святок діждати,
Підем до діда колядувати.
А в нашого діда є багато хліба:
Два стіжки жита, а третя пшениця
На палянці,
А четвертий гречки на гречаники.
А пятий - вівса. Та й колядка вся.


///
Колядую-дую,
Ковбасу чую,
А ще мало,
Дайте сало.
Сало велике,
Тягну за лико,
Лико порвалось,
Сало зосталось.
Добривечір!
http://abetka.ukrlife.org

///
Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
А баба не дивиться
Та на діда кривиться.

Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
А баба на діда,
Що немає хліба.


///
- Колядуй, баране.
- Не умію, пане.
- У вікно, баране.
- Так роги, пане.
- Позбивай, баране.
- Так болять, пане.
- Зав'яжи, баране.
- Та нічим, пане.
- Я дам, баране.
- Спасибі, пане.
Святий вечір!

///
Я - маленький хлопчик,
Сів собі на стовпчик.
В сопілочку граю,
Діток забавляю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте.
Яблучка, горішки -
Це мої потішки.
Христос народився -
Я веселюся,
Що дасте у руки -
Я поклонюся.
Чого не дасте -
Плакать не буду,
Скоса подивлюся
Та й піду отсюду.
Ви самі знайте -
По червінцю дайте,
Горішків хоч жменьку
Добавить в кишеньку.


СІЙСЯ, РОДИСЯ!
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця,
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Поздоровляю!

///
Щедрик добрий,
Я не згірший,
Дайте млинця,
Котрий більший!
Що щедрушка,
То пампушка,
Що й щедреник,
То й вареник.

///
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я.
А пан, як господар.
Господиня, як калина.
А діточки, як квіточки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

///
У нашій криниці
Плавають синиці.
А ви, молодиці,
Печіть паляниці,
З печі виймайте,
Нам по пиріжку дайте.

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

///
Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!

///
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:

Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч півміха!


Христос ся Рождає!
Павочка ходить,
Пір’ячко губить.
Щедрий вечір добрим людям!

За нею ходить
Красна дівонька
Щедрий вечір добрим людям!

Пір’я збирає
В рукав ховає.
Щедрий вечір добрим людям!

З рукава бере,
На лавку кладе.
Щедрий вечір добрим людям!

З лавоньки бере,
Віночки плете.
Щедрий вечір добрим людям!

А звивши вінок,
Понесла в танок.
Щедрий вечір добрим людям!
http://risu.org.ua/ua

///
Ангел Божий із небес радість нам звіщає днесь,
Що в Вифлеємі Бог воплотився, там, у вертепі,
Він появився бідним пастирям.
Що в Вифлеємі Бог воплотився, там, у вертепі,
Він появився бідним пастирям.

То ж спішім у Вифлеєм, де у яслах Божий Син,
Бо в Вифлеємі Бог воплотився, там, у вертепі,
Він появився бідним пастирям.
Бо в Вифлеємі Бог воплотився, там, у вертепі,
Він появився бідним пастирям.
http://risu.org.ua/ua

///
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.

В Вифлеємі народився:
Месія, Христос наш
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.

Возвістився Ангел Божий
Наперед пастирям,
А потім звіздарям
І земним звірям.
А потім звіздарям
І земним звірям.

Діва Сина, як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.
Невіста Пречиста
Сина зродила.

Тріє цари йдуть со дари
До Вифлеема міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Де Діва Пречиста
Сина повила.

Звізда їм ся об'явила
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознайомила:
При волі, при ослі
Їм ознайомила:

— Тріє царі, де ідете?
— Ми ідем в Вифлеєм,
З желанєм, спокоєм
І повернемся.
З желанєм, спокоєм
І повернемся.

Іншим путем повернули.
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.
Безбожну Іроду
Не повідали.

Йосифов! Ангел мовить:
З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.

«Слава Богу!» — заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо.
І Пану нашому
Поклін віддаймо.
http://risu.org.ua/ua

Про Новий рік, Діда Мороза та святого Миколая

Дід Мороз
Ходить Мороз надворі
По широкій оборі,
Ще й по горах-дібровах –
У чоботях пухових.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
Ходить-бродить у шубі,
Біла шапка на чубі.
Ходить лютий, сердитий,
Когось хоче вкусити.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
Як діток зустріне –
Сніг у вічі їм кине,
Ще й зубами заблисне
І за пальчик потисне.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
А за Дідом-Морозом
Дмуха вітер з погрозом,
Дмуха вітер сердитий,
В сніговицю сповитий.
Свище люто, гуляє,
Пісню грізну співає.
Як в селі він ночує –
Всі дороги задує,
Гори снігу натрусить,
Діток в школу не пустить.
Свище люто, гуляє,
Пісню грізну співає.
Дітям смішки – гуляють,
Сніг з дороги згрібають:
Через пагорби й доли
Вчасно прийдуть до школи!
Дарма вітер гуляє,
Пісню грізну співає.
Марійка Підгірянка.


З Новим роком!
З Новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров´ю,
В мирі, з братньою любов´ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!
І.Франко


У бабусі-холодусі
У бабусі-холодусі
Усміх сяє на лиці,
Ходить в теплому кожусі,
З дивним пензликом в руці.
Раз мазок і два мазок –
На вікні цвіте бузок,
А на другім – сад казковий
Біля місяця-підкови.
А на третім – срібний дім,
Іній світиться у нім.
Всі дивились, дивувались,
Хто художник – здогадались.
Дід Мороз хвалив бабусю
Чарівницю-холодусю,
З нею в танці закружляв,
З Новим роком привітав.
Є. Найт


Дід Мороз

Дід Мороз Червоний ніс
Цуценя мені приніс.
Я здивовано дивлюся –
Дід у маминім кожусі!
Очі і нього голубі,
Як у тата весняні.
І сміється так, як тато,
Тільки в бороду із вати.
Звісно, тато. Я вдаю,
Що його не впізнаю –
Хай порозважається,
Може, сам признається.
О.Бересньов


Новорічна пригода
В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі
І говорить: « Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов…»

А мене бере сумнів чогось:
Хто насправді оцей Дід Мороз?
Може, він не із темних дібров,
А з бюро добрих послуг прийшов?

Дід Мороз ці думки відгадав,
Та ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис –
І я інеєм білим обріс!
А.Качан


Лісова ялинка
В лісі випав білий сніг,
Наступає Новий рік.
Стали думати звірята,
Як зустріть чудове свято.
- Ось ялинка зелененька,
Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.
Білка принесла горішки,
Їжачок – гриби та шишки,
Ведмежатко – пряники
Та смачні медяники.
Дятли, снігурі й синиці
Посідали на ялинці
І сказали: «Пишну хвою
Ми прикрасимо собою».
Дуже гарна і розкішна
У звірят ялинка вийшла!
В. Паронова



Доброму Миколаю
На віконце хукаю,
Шибку протираю:
Чи до мене прийдеш ти,
Добрий Миколаю?
На Землі великій
Діточок багато –
Чи знайдеш ти стежечку
До моєї хати?
Я не найслухняніший
І не завжди чемний –
Може, сподіваюся
На прихід даремно...
А проте чекатиму,
Хоч і сон змагає.
Вірю, що знайдеш мене,
Добрий Миколаю.
Оксана Кротюк

Про осінь

Ліс восени
Давно вже скошені лани,
Стоять степи похило,
А в лісі, в лісі восени
Так любо ще, так мило.

На липах листя золоте
Тріпоче понад вами,
Неначе знову ліс цвіте
Осінніми квітками.

Там наче макові квітки
На гілці зайнялися,
Там наче жовті нагідки
Промінням пройнялися.

Тут в росах квіти лісові,
Там струмені прозорі,
Ось кущ біліє на траві,
Як шум на синім морі.

Там шпак доспівує пісні,
Всю душу виливає,
Якісь брехеньки голосні
Сорока розпускає.

Ось жовтий лист на зайця впав,
І заєць стрепенувся,
Схопивсь, на задні лапки став
І вбік кудись метнувся.

Он ледве чутно ходить лис.
То зникне між травою,
То вгору дивиться кудись
І крутить головою.

А вколо листя золоте
Тріпоче понад нами,
Неначе вдруге ліс цвіте
Осінніми квітками.
О.Олесь.


Осінь наша, осінь
Осінь наша, осінь -
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина
Бабиного літа
Довгі, білі коси...
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.

Та не тільки славна
За свою ти вроду -
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!
Марія Познанська


Осінь-чарівниця
Золота красуня — осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує
І картини дивні, чарівні малює!
Небо синє-синє, листя кольорове,
А яке довкілля радісне, чудове!
А які в жоржини, наче сонце, квіти!
Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!
Світ наш незбагненний, дивний, загадковий
І такий прекрасний, і такий чудовий!
Надія Красоткіна


Осінь
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.
В.Сосюра


Ще море тепле
Ще море тепле, ще сади
Не одягалися в червоне,
А вже ранкові поїзди
Привозять іній на вагонах.

У привокзальних квітниках
Жар чорнобривців дотліває
І літо з айстрами в руках
Красуню осінь зустрічає.
А.Качан


Приморська осінь
Наче жар, під вікнами у мене
Догорає літо в квітниках.
Яблуні в саду іще зелені,
Та нема вже яблук на гілках.

З моря насуваються тумани
І пасуться вранці на стерні,
А чубатий одуд вже востаннє
Б´є поклони рідній стороні.

Помолилось літо Сонцебогу
І пішло до Криму через міст.
Задивився сад наш на дорогу
І впустив на землю жовтий лист.

Не журися, саде, це не горе,
Що ми знов зосталися одні:
Той, хто зимуватиме за морем,
Ще позаздрить нам на чужині.
А.Качан



Золота осінь
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.

Ніби сонцем вщерть налиті,
На гілках висять плоди,
У багрянім жовтім листі
Мріють веснами сади.

І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов прийшла до нас пора.
Олександр Бродський


Зима ось-ось прилине
Пов′яли пишні квіти,
Затих осінній сад.
Туманом ліг на віти
Холодний листопад.
Повільно на світанні
Бреде він у степах,
Де листячком останнім
Легкий мороз пропах.
В полях затихли луни,
Замовкли трактори,
А над зеленим руном
Розносяться вітри.
Зима ось-ось прилине,
В снігах засне земля,
І пісня хуртовини
Над нею загуля.
Навстріч вітрам крилатим
В долину до ріки
Із гірки на санчатах
Помчаться малюки.
Дмитро Мегелик


Осінь
Ніби притомилось сонечко привітне,
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно-зелена.
Журавлі курличуть: - Летимо у вирій! –
Пропливає осінь на хмарині сірій…
Богдан Чалий


Дихає прозора прохолода…
Дихає прозора прохолода,
Верболіз закутався в туман.
З лісу, з поля, з сивого болота
Тихо підкрадається зима.

Краснобоке літечко зів’яло,
Яблуком скотилось за поріг.
Листя золоте нечутно впало
Килимом пухким до наших ніг.

На ромашках відцвіли росини,
Відсюрчали коні-стрибунці.
Перелітний птах у небі синім –
Мов сльозинка тепла на щоці.

На ланах із ранку і до ночі
Крають землю гострі лемеші.
Не зів’яло літечко, бо хоче
Залишитись у моїй душі.
Віктор Геращенко

Загадки Лесі Вознюк

http://lesia.vozniuk.com/

Білосніжні китиці
серед листя світяться.
Їх духмяний запах, друзі,
розливавсь по всій окрузі. (Акація)

Проливала дрібні сльози
молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці. (Верба)


Навесні прокинеться,
з сонечком обніметься.
Та зелені шати
нумо приміряти. (Дерево)

Дерево росте крислате,
листям різьбленим багате.
Примостились під листочки
в тюбетеєчках синочки. (Дуб)

Як прийде весна в садочок —
до лиця білий віночок,
ну а восени цій кралі
приглянулися коралі. (Калина)


Що за диво? На гіллі
їжачки ростуть малі.
В них гостренькі колючки
та зелені кожушки. (Каштани)


Наче сонечко на вітах,
зацвіли пахучі квіти.
Втішилась сім’я бджолина, —
буде з медом вся родина. (Липа)


Боягузка у гайочку
заховалась за дубочки.
Не лякав ніхто панянку,
та тремтить безперестанку. (Осика)


Восени панянки
зняли одяганки,
а висока пані
ще у сарафані. (Сосна)


Стережуть колючки їй
цвіт весняний запашний,
а осінньої години —
червонясті намистини. (Шипшина)


На зеленії листочки
одягли біли віночки.
Усміхаючись весні,
зацвітають … (яблуні).

Мов зелений їжачок,
має безліч голочок.
Поспішає до оселі
в новорічні дні веселі. (Ялинка)

Він живе у норах, друже,
хоч на білку схожий дуже:
в смужку спинка і бочок.
Звуть його ... (бурундучок).

Рудий м’ячик вправно скаче
з гілочки на гілку.
— То не м’ячик, — кажуть діти, —
ми впізнали … (білку).

Клишоногий, волохатий,
влітку спритний та завзятий,
ну а взимку, лежебока,
у барлозі гріє боки. (Ведмідь)

Вдалині посеред ночі
засвітились хижі очі.
Від його пісень у звірів
морозець біжить по шкірі. (Вовк)


Тук-тук-тук, тук-тук-тук —
лине лісом перегук.
Телеграми всім завзято
відправляє з пошти … (дятел).


Страус втік — не наздогнати,
може, в лузі пошукати?
Ні, в Австралії знайдемо,
бо ім’я у нього … (ему).

Прохолоди чиста просинь —
на поріг ступає осінь.
Вдаль від рідної землі
линуть в вирій … (журавлі).

Довжелезну має шию,
дуже вправно крутить нею.
Вище всіх вона на вітах
соковитий плід помітить. (Жирафа)

Хвіст куценький, довгі вуха,
має в шафі два кожухи.
Влітку одягає сірий,
ну а взимку — теплий білий. (Зайчик)


Диба-диба у лісок
кожушок із голочок.
На нім — яблучко, грибочки,
золотистії листочки. (Їжак)

У Австралії, дитино,
чудернацька є тварина,
і куди б не йшла гуляти —
з нею в сумочці малята. (Кенгуру)


Грізний погляд, буйна грива,
дужий, спритний, гордівливий.
Заричить — усяк змовкає,
бо він цар, це кожен знає. (Лев)

До пухнастого хвоста
личить шубка їй руда.
Як рушає полювати,
не виходить зайчик з хати. (Лисиця)


Пошкребуся тут і там,
кішці спокою не дам.
Зледачіли б кішки
без малої … (мишки).

Понад хмарами літає,
пильно здобич виглядає.
Як побачить її — вмить
камінцем униз летить. (Орел)

Птах поважно походжає,
у хвості квітник ховає.
Як розпустить він хвоста,
наче ружа зацвіта. (Павич)

Як веселка кольоровий,
має здібності до мови.
Слово птаху лиш скажіть,
він його повторить вмить. (Папуга)

Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, — все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються ... (синички).


У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)


Хитрий, хижий і смугастий,
пазуристий та ікластий.
Сам він родом із тайги,
здогадались, хто такий? (Тигр)


Бігла ящірка прудка
біля нашого садка.
Міг її спіймати Костик,
шусть, лишила тільки … (хвостик).

Ноги довгі, мов жердини,
чваньковита ця пташина,
нові чоботи убрала,
по болоту почвалала. (Чапля)


Серед літа біля липки
виграють сопілки, скрипки.
Це не скрипки, не сопілки,
то медок збирають … (бджілки).


Вертоліт такий маленький
сів на квітку золотеньку.
Усміхнулася кульбабка:
— Завітала в гості ... (бабка).


«Ква-ква-ква» — вона виводить,
позира? булькатим очком.
Як журавлика угледить —
прикидається листочком. (Жабка)


Хоч не олень — роги має,
і не птиця, а літає.
Чорний-чорний, а не крук,
це малий, моторний ... (жук).


В’ється стрічка невеличка
де пісочок, де травичка.
Ви її не зачіпайте,
стороною оминайте. (Змія)

Стась закинув вудку в річку,
піймав рибку невеличку.
Та пустив її з руки,
бо кусались плавники. (Йорж)

Невидимка-вереда
все дзижчить та набрида.
Як з’являється цей гість,
скрізь лунає «лясь» та «трісь».
(Комар)


По травичці він стрибає
і сюркоче, і співає,
Заливається, як дзвоник,
називають його ... (коник).


Навесні барвиста квітка
на галявині розквітла.
Лиш поглянути хотіли,
враз знялась і полетіла. (Метелик)


Прилетіла цокотуха,
щось торочить понад вухом.
Всім набридла байка ця
без початку і кінця. (Муха)


Вудки лиш позакидали,
щось одразу упіймали.
Рибонька нівроку,
ну а зветься … (окунь).

Вісім лапок працьовитих
вміють сіточку зробити,
між гілок прилаштувати
та на мушок полювати. (Павук)

Він не ходить, а задкує,
рибка з нього, знай, кепкує.
Має клешні той дивак,
здогадалися? Це … (рак).


Має хвіст, та не літає,
має рот — не розмовляє.
Можеш вудкою спіймати
і загадку відгадати. (Риба)


Прилетів малий комарик,
у руці тримав ліхтарик,
щоб стежину відшукати
та у лісі не блукати.
(Світлячок)


Не дрімають карасі,
знають добре геть усі:
стерегтись потрібно злюки,
хижої, страшної ... (щуки).

Вміє вишивати, шити,
може ґудзики пришити,
та без одягу донині
рукодільниця-кравчиня.
(Голка)

Не хижак, а зуби має.
Не гризе і не кусає,
а розчеше кіски Олі,
чубчик Петрикові й Толі.
(Гребінець)


Справно йде, хоч ніг немає,
цоки-цок, усім співає.
І секунди, і хвилини
нам рахує він щоднини.
(Годинник)

Є у мене дивне скельце,
що з усіх кривляється:
як до нього усміхнешся,
воно теж всміхається.
(Дзеркало)

Що за тітонька довгенька
на язик така гостренька?
По лужку лишень пройшла —
вся травиця полягла.
(Коса)


Дивний журавель стоїть,
що нікуди не летить.
Можеш ти води напиться,
називається... (криниця).


Мореплавцям у пригоді
стану в будь-яку погоду.
У грозу, в туманній млі
привітаю кораблі.
(Маяк)


На привалі юнаки
поскидали рюкзаки.
І з маленької торбинки
змайстрували вмить хатинки.
(Намети)

Є у голочки подружка,
що прив’язана до вушка.
Слід у слід за нею ходить,
візеруночки виводить.
(Нитка)


Стали гості на поріг —
відразу на носа — плиг.
І не просять пригощати,
дай газету почитати.
(Окуляри)


Оля вийшла погуляти,
дощик взявся пустувати.
Не злякає дощик Олю,
бо відкрила … (парасолю).


Хто за коником весною
походжа? вниз головою,
відрізає скибу
від чорного хліба?
(Плуг)

Витирають залюбки
ноги, руки малюки.
Витирають щічки
Павлик та Марічка.
(Рушник)


Якщо вчасно засівати,
нивку вправно доглядати,
восени лишень встигай
весь зібрати … (урожай).

Не каструля і не миска,
не кружка, не горщик.
Насипають в неї кашу,
наливають борщик.
(Тарілка)

Довго теплим бути в ньому
каві, чаю запашному.
У мандрівці та поході
стане завжди у пригоді.
(Термос)

Стоїть тітка на сторожі,
розглядає перехожих.
З ким за руку привіталась,
в двір пустила, не вагалась.
(Хвіртка)

Є у блюдечка подружка,
що одне лиш має вушко.
Можеш кралю цю зустріти,
як захочеш чай попити.
(Чашка)

Чистить курточку, штанці,
чобітки і сап’янці...
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?
(Щітка)

Племена, що вік кочують,
без цеглини дім будують.
Як же зветься їх оселя,
що з жердин стіна та стеля,
повсть домівку укриває,
від негоди захищає?
(Юрта)

Що за хатка-дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
рибки плещуться в водичці.
(Акваріум)

Де у полі квітне гречка,
стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
що працює без упину.
(Вулик, бджоли)


Для пташок у цій хатинці
є завжди смачні гостинці.
Сойки, снігурі, синички —
всі летять до …
(годівнички).


Накрутив Івась пружину —
танцювала без упину.
І дзижчала, і крутилась.
Як стомилась — зупинилась.
(Дзиґа)

Влітку у темниці
знудились сестриці.
Лишень випав сніг лапатий,
вмить побігли погуляти. (Лижі)


З виду ніби невеличка,
в ній — молодшенькі сестрички.
У собі сестер ховає.
Як звуть лялечку? Хто знає?
(Матрьошка)


Поїздами, літаками
мандрувала я світами,
хоч брала квиточок
на конверт в куточок.
(Марка)


Сіла зграя пташенят
на п’ятірко дротенят.
Якщо ти їх упізнаєш,
то мелодію зіграєш.
(Ноти)

Як смичок струни торкнеться,
вона піснею озветься.
Дуже ніжну душу має,
що сміється і ридає.
(Скрипка)
Ще недавно бузиною
я росла попід горою.
Відрізали гілочку,
зробили … (сопілочку).


Він вогонь в собі тримає
та його оберігає.
І завжди спортивні ігри
Олімпійські відкриває.
(Факел)


Невеличка смугла пані,
на будові у пошані.
Випікають її з глини,
називається …
(цеглина).

В розмальованій хустині,
солоденька всередині.
Коли нею почастують,
діти тішаться, ласують.
(Цукерка)

Як лежали в темній скрині,
то були слабкі, безсилі.
Як на дошку вони стали,
грізним військом вмить постали.
(Шахи)

Біля берега живе,
відв’яжи — і попливе.
Всі рибалки його люблять,
бо у ньому рибку ловлять.
(Човен)

На деревах у садку
є чимало хаток.
Там виховують шпаки
своїх пташеняток.
(Шпаківні)

Не сховаєш у мішку
ти збитошницю таку:
гострий ніс вона встромляє,
зробить дірку й утікає.
(Шило)

Де б не був, воно зі мною,
я ношу його з собою.
Знаю, що мене гукають,
коли його називають.
(Ім’я)

Мандрував йог без упину,
бо шукав свою країну.
Ви йому допоможіть,
звідкіля він, підкажіть.
(З Індії)

Тридцять двоє козаків
все молотять без ціпків.
Лиш цукерку показати,
зникне вмить, годі шукати.
(Зуби)

Подарунків так багато,
всі вітають мого брата:
і знайомі, і родина,
бо у брата … (іменини).

Прекрасне, горде й величаве
стоїть на березі Дніпра.
Князів-русинів вічна слава
у назві міста ожива?.
(Київ)


Нові зачіски у Олі,
Петруся, Галинки, Колі.
Всі охайні, дуже гарні,
бо були у … (перукарні).


Коли ляжеш на подушку,
тихо сяде біля вушка
та показує швиденько
кольорові побрехеньки.
(Сон)


Поведе тебе лісами,
і полями, і степами,
ще й до хати приведе,
на порозі пропаде.
(Стежка)


Хто вродлива ця панянка,
що сорочка-вишиванка?
— А я дівчина Устинка,
я маленька … (українка).


Ковзани Василько взяв
і усіх зачарував.
Він до цього має хист,
бо Василько … (фігурист).


Поспішають на концерти
всі музичні інструменти,
ще й ведуть гармонію
вони в … (філармонію).

http://lesia.vozniuk.com/

Й навесні, і восени
доглядає він лани,
щоб дорослі й малюки
їли хліб і пиріжки.
(Хлібороб)


Де живуть у горах хмари,
випасаються отари.
Поміркуйте, постарайтесь,
хто пасе їх? Здогадайтесь.
(Чабан)


На Святвечір у селі
вкупці дітоньки малі
жодну хату не минають,
господа?рів величають.
Що ж співають всі, скажи,
і до гурту теж біжи.
(Щедрівки, колядки)


Не дорослий ще мужчина,
та вже зовсім не дитина,
то ж назвати його як?
Здогадалися?
(Юнак)


Він ота?ман хоч куди,
має військо в два ряди,
що його охороняє,
ворогів не підпускає.
(Язик, зуби)


Де пройшла краса-дівиця —
там травиця зелениться,
пишно квіти зацвітають,
і пташки пісень співають. (Весна)


Дивний гість прийшов на ґанок,
ще й замовив на сніданок
темряви і трохи ночі.
Як поїв — розплющив очі. (День)

Чарівник прийшов у ліс,
фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки. (Жовтень)


Хто вночі у лісі, полі
побілив усе довкола?
Хто смереку і ялину
вбрав у сніжну кожушину? (Зима)


Зрілі вишні у садку,
і сунички у ліску,
теплі дні, барвисті квіти
нам дарує щедре … (літо).


Тихо-тихо підкрадалась,
до сусіда приглядалась.
Він помітив гостю враз,
посірів і зовсім згас. (Ніч і день)


Прийшла дівчина до хати,
узялась хазяйнувати:
вправно скриню відімкнула,
в жовту свитку ліс вдягнула. (Осінь)

http://lesia.vozniuk.com/

Загадки Марійки Підгірянки

Звірята рогаті,
Та ще й бородаті,
Ходять пастись в лози.
Хто? Вгадайте!... (Кози)

Летить птах
В небесах.
Бензину нап´ється,
Світами женеться –
Скоро так,
Гучно так,
А зоветься... (Літак)

Гострі кігті має –
В подушки ховає.
Лазить все на плотик,
А зоветься... (Котик)

Коли напасеться,
В коморі знайдеться
Молока коновка.
А хто дасть? (Коровка)

Сидять у коробці
У купочці хлопці.
Хто хоче світити –
Готові служити.
Не беріте, діти,
Їх на забавки,
Бо можна згоріти.
Що це? (Сірники)

Поночі літає,
Удень засинає.
Кругла голова,
Зоветься... (Сова)

Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок.
Скорий побігайчик,
А зоветься... (Зайчик)

І мала, і кучерява,
І тихенька, і ласкава.
Песик її стереже,
Баба доїть і стриже.
Має брата баранця,
Називається... (Вівця)

Чистенькі віконця
Сміються до сонця.
Діточки довкола.
Наша люба... (Школа)

Як звинеться у клубок –
Ні голівки, ні лапок.
На нім повно колючок,
Він зоветься...(Їжачок)

Що то є за гість:
Ніжок має шість.
Аж чотири крилець має,
По квітках собі літає.
Ні бджола, ні джмелик –
Зоветься... (Метелик)

Має тіло під землею,
Кучерики – понад нею.
Любить мене кожна юшка.
Називаюся... (Петрушка)

Дві сестрички,
Дві близнючки,
Скорі на бігу.
Хто їх має,
Той сідає –
Їде по снігу. (Санчата)

Як цей білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться? (Сніг)

Ану, хто з дітей вгадає,
Що за звір ніг вісім має?
Снує з ниток тонкі сіті,
Щоби мушки в них ловити? (Павук)

Залізна дорога,
Коник паровий.
Вгадайте, діти,
Хто це є такий? (Залізниця і паровоз)

Дві рідні сестриці
По п´ять синів мають.
Всі собі у праці
Щиро помагають. (Руки і пальці)

В білій одежинці цілий рік ходила,
Навесні зелений волос розпустила,
Кучері вмивала чистою росою,
Гай розвеселяла білою красою. (Берізка)

Росте собі у лісочку,
У лісочку в холодочку.
Капелюх на собі має,
Та ніколи не знімає. (Гриб)

Біле як сніг,
Надуте, як міх,
Лопатами ходить,
По болоті бродить. (Гуска)

Стоїть в стайні,
Вівса просить
І на собі
Хлопців носить. (Кінь)

Має собі роги
І чотири ноги.
Нікуди не ходить,
Держиться підлоги. (Стіл)

Школяре, школяре, я твоя подруга.
Кращого ніколи не знайдеш ти друга.
Ти мене пильнуєш – я тебе навчаю,
Я тебе навчаю та ще й забавляю. (Книжка)

Має зуби залізні,
Гризе дерева різні.
Гризе, ріже з усіх сил,
Аж з-під неї сипле пил. (Пилка)


У гаю Петрусь гукає –
Хтось йому відповідає.
Якась мудра голова
Повторяє всі слова:
Як приємні – то приємні,
Як нечемні – то нечемні.
Що дістав, те віддає.
Ану, діти, що це є? (Луна)

Абетка

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ
Україна — це єдина
Наша рідна Батьківщина
Тож вивчаймо, діти, мову
веселкову, барвінкову.

А
Алфавіт вивчаймо з А:
Ананас, авто, айва.
А лікують від ангін —
Аспірін та анальгін.

Б
Білка била в барабан.
Бе! - за-бе-кав їй баран,
Бий тихіш, будь ласка, білко,
Бо розбудиш перепілку.

В
Вовк розлючено завив -
Вовк зайчати не зловив.
Він сердито крикнув:- Ну-у,
Я тебе ще дожену!

Г
Гуска плаче: - Га-га-га —
В гусака болить нога.
Гуска голуба гука
Годувати гусака.

Ґ
Ґалаґан прийшов до ґави,
Попросив у ґави кави,
І йому ґаздиня ґава
Налила дві чашки кави.

Д
Дятел дзьобом дуб довбав —
Дітям хатку будував.
Дрозд довбати так не міг —
Дятлу дрозд не допоміг.

Е
Ефа - пані екзотична:
Елегантна, симпатична.
Ефа - мешканка пустельна.
Ефа жалить всіх смертельно.

Є
Єгер в лісі єгерює —
Там і днює, і ночує.
Там єхидни та єноти —
Є у єгеря робота.

Ж
Жабеня жувало жуйку
І зустріло раптом Жучку.
Жучка каже жабеняті:
- Хочу жуйку пожувати.

З
Зайчик зиму зимував -
Білу шубку не знімав.
А зробилося тепленько -
Зняв її й надів сіреньку.

И
И — слова не починає.
Слів на И у нас немає.
В слові пишуть букви ці
Лиш в середині й в кінці.

І
Індик водить індичат
В дитсадочок до качат.
І навчились індичата
Розмовляти, як качата.

Ї
Їжачок гриби збирав —
Їжу дітям готував.
Їжачата їли все,
Що їм батько принесе.

Й
Йод — це ліки всім відомі.
Йод є майже в кожнім домі.
Боїмось ми йоду марно -
Йод лікує рани гарно.

К
Котик Мурчик полював,
Але мишку не впіймав.
Кішка котику сказала:
- Краще будем їсти сало.

Л
Лелеча ходило лісом.
Лелеча зустрілось з лисом...
У гнізді і мама, й тато,
Лиш немає лелечати.

М
Мавпа вчила мавпеня
Умиватися щодня.
Мавпеня тепер уміє
Мити хвіст і мити шию.

Н
Носоріг — на носі ріг,
Ніс рогатий свій беріг.
А тому стирчить і досі
В носорога ріг на носі.

О
Ослик осінню охрип —
Захворів, мабуть, на грип.
Ослик кашля, ослик чха
І хрипить: - Ох-а, ох-а.

П
Півник пісеньку співає -
Пастушка повідомляє,
Що корови на лужку:
- Прокидайсь! Ку-ку-рі-ку!

Р
Рак повільно рачкував —
Рак до річки прямував.
Раку з річки крячка кряче:
- Ти куди рачкуєш, раче?

С
Сонях в полі зупинився
І на сонце задивився.
Скоро й сам у день погожий
Сонях став на сонце схожий.

Т
Тигреня просило тата
На верблюді покатати.
- Та ти що ?! — промовив татко,-
То ж мале верблюденятко !

У
Утюжок заухав: — Ух-х!
Утюжка спитав утюг:
- Утомивсь? Усе покинь —
У коробці відпочинь.

Ф
Фазан ходить в очереті
В фіолетовім береті.
А в гнізді співає тихо
Фазанятам фазаниха.

Х
Ховрашок ходив химерно
І ховав за щоки зерна —
Запасався на останнє
Передзимне харчування.

Ц
Цап у цирку працював —
Цап цікаво танцював.
В цирк ходили цапенята
Подивитися на тата.

Ч
Чайка в човнику пливла
Через річку без весла.
Човник річкою несло,
Бо зламалося весло.

Ш
Швачка шапку швидко шила,
Час не гаяла — спішила.
Швачка мала поспішити,
Бо ще й шубу швачці шити.

Щ
Щітка справу знає чітко —
Чистить вправно зуби щітка.
Чистить лагідно, без крові,
Щоб були вони здорові.

Ю
Юнга — юний мариніст,
До малюнків має хист.
Юний юнга змалював
Сонце, море й пароплав.

Я
Якір, яблуко, ягня.
Перша літера в них - Я.
Але гарно знають діти:
Я - остання в алфавіті.

Ь
Знак пом'якшення. Цей знак
Не читається ніяк.
З ним, наприклад, кажем: галь-ка,
А без нього твердо: гал-ка.

Пригадаймо знову, діти:
Скільки літер в алфавіті?
І всі разом скажем так:
ТРИДЦЯТЬ ДВІ
ТА М'ЯКИЙ ЗНАК.

Окрім цього ще відомо,
Що є крапка(.) і є кома(,)
Віктор Дзюба

Колискові

Колискова
Спи,засни, моя дитино,
Спи моє маля,
Ніч іде в гаї, в долини,
Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,
Що в огнях сія.
Будеш завтра в світ дивиться,
Зіронько моя.

Посміхнись до мене, сину,
І зрадію я,
Не хвилину і не днину-
Я навік твоя.

Сплять ліси, поля, криниці,
Шепіт ручая,
Ти відкрий, відкрий очиці,
Юносте моя.

Підеш ти по Україні,
Де життя буя.
Виростай, моя дитино,
Зіронько моя!
Андрій Малишко


У широкому вікні
У широкому вікні
Є три зірочки ясні:
Перша зірочка щаслива,
Друга зірочка вродлива,
Третя зірочка правдива –
Вірні подруги вони.
Люба донечко, засни.
І тоді до тебе в сні
Всі три зірочки ясні
Прийдуть у таночку,
В золотім віночку,
Щоб росла щаслива,
Щоб росла правдива
Донечка вродлива.
Платон Воронько


Казка колискова
Десь на дальнім березі
квіти темно-сині...
Десь на дальнім березі
б′ється сонце-птах...
Спи, мій любий хлопчику,
мій маленький сину! –
Стелеться мережею
казка золота.

В тім краю незнаному,
поміж тими квітами,
у норі підземній
жив похмурий кріт.
Сонце він ненавидів,
бо не бачив світла, -
темними очима
він дививсь на світ.

Виліз хмуро вдосвіта –
зуби наче пили...
Та до птаха сонного
в темряві підкравсь.

Він сліпий, він думав –
то пташині жили,
й перегриз тенета –
довгі стебла трав.

Розірвались пута!
Сонце-птах – на волю!
Сонце-птах – у небо!
Полум′ям в блакить!...
В морі білі зайчики,
хвилі синім колом...
Десь на дальнім березі
кріт злосливий спить.

Йде зі сходу ранок,
лине ранок синій.
В блиску передранньому
тане сонце-птах...
Спи, мій любий хлопчику,
мій маленький сину!
Стелиться-мережиться
казка золота.
Н.Забіла


Ночанка та Дитянка
Ночанка та Дитянка
у мороку нічному
все ходять, ходять сходами
від дому і до дому,
тихенько підкрадаються
до кожного двора,
крізь вікна придивляються,
крізь двері прислухаються:
чи всі вже діти в ліжечках?
Бо спатоньки пора!
Н.Забіла

Про природу, про планету Земля

Ліс
Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мужиче.

Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.
Марійка Підгірянка


Після грози
На хмару хмара для краси
Ще наставляє чорні роги,
Та вже у голосі грози
Немає гніву ні на кого.

Аж ось веселка над селом
У небі грає-розквітає,
Вона барвистим рукавом
Із річки воду набирає.

З водою разом і лини,
Лящі у небо піднімаються,-
Мабуть, по райдузі вони
У тихий рай переселяються.

Слідом за ними по дузі
Вусатий рак повзе до раю.
А щуку-злюку з рогозів
Гріхи до раю не пускають.

Поглянув рак на комиші,
Клешнею річці помолився:
«Так легко в мене на душі,
Немов я знову народився».
А.Качан


Сліпий дощ
Дозріли жито і пшениця,
Комбайн спішить на косовицю.
І, як навмисне, в день такий
Прийшов на поле дощ сліпий.

Йому кричать: « Не заважай
Збирати людям урожай!
Іди собі гуляти в ліс!»
А дощ пішов на сінокіс.

І туту йому не раді теж:
« Ти наше сіно зіпсуєш!
Іди собі на болота!»
А дощ вертається в жита.

Іде й дивується, що всюди
Женуть його із поля люди,
Хоча раніш не проганяли,
А скрізь, як гостя, зустрічали.
А.Качан


При світлі блискавки
Періщить дощ, як із відра,
Тікають гуси із Дніпра.
Вода у нашому човні
Кипить, немов у казані.

При світлі блискавки тремтить
І завмирає все навкруг,
А чорна хмара кожну мить
Фотографує річку й луг.

Фотографує від душі
Гусей, рибалок у човні,
Фотографує комиші,
Де поховалися вони.

За водоспадами дощів
Стоїть у лузі череда.
В кишенях, торбах пастухів
Давно вже хлюпає вода.

Під цим дощем і я промок,
Промок до нитки, до кісток.
І тільки гуси, як завжди,
Сухими вийшли із води.
А.Качан



Після бурі
Після бурі Чорне море
Тихе, лагідне, прозоре.
На морському дні з баркаса
Видно краба-водолаза
І медузу-мандрівницю,-
Всі підводні таємниці.

На піщаній кучугурі,
Наче гуси на подвір´ї,
Сірі чайки після бурі
Сушать крила, чистять пір´я.

А човни біля причалу –
Ніби в рот води набрали.

Море п´ятки нам лоскоче,
Сліпить зайчиками очі,
Замашними камінцями
Грає в крем´яхи із нами.

Аж не віриться, що вчора
Тут гуляли хвилі-гори.
А.Качан


Летючий корабель
Із року в рік навколо Сонця,
Мов корабель, пливе Земля.
Ми – юнги, юні охоронці,
Матроси цього корабля.

Тут батьківщина всіх народів,
Тут народились я і ти,
І місяць – іграшка природи -
Над нами сяє з висоти.

Поглянь: над парусом зеленим
Пливуть на палубі Землі
Сусіди наші безіменні –
Дельфіни, зубри, журавлі.

Ставай на вахту разом з нами,
Пильнуй, щоб п´ять материків
Були сповиті не димами,
А синім диханням лісів.

Ти чуєш? – знов кує зозуля,
Ти бачиш? – вишня зацвіла.
Це до північної півкулі
Весна заквітчана прийшла.

Зелений лист тремтить на гілці,
Мов стяг на щоглі корабля.
В навколосонячній мандрівці
Нехай щастить тобі, Земля!
А. Качан


Крилате насіння
Кружляє над нами
Насіння крилате,
Радіє насіння
Що вміє літати.

Це клени високі
Із рідної гілки
Синів проводжають
В далеку мандрівку.

І згадують сумно
Дерева бувалі:
Колись і вони
Над землею літали!

«Ми знову знялись би,
Як наше насіння,
Та роки не ті,
І тримає коріння…»

Кружляє у небі
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.

Одна насінина
З кленової крони
Довірливо сіла
Мені на долоню.

І каже: « Я довго
Блукала над містом,
Але на асфальт
Не наважилась сісти.

Благаю мій друже,
Якщо це не важко,
Візьми й посади мене
В землю, будь ласка.

Я виросту кленом
У нашому краї
І шумом зеленим
Тебе привітаю».
А.Качан.


Пісні степу
Ходить сонний ранок по траві
І вітає квіти степові:
Ковилу, горицвіт, воронець,
Молочай, волошку і чебрець.

А вгорі над нами – ось поглянь:
Будить жайвір піснею катран,
Залізняк, безсмертник деревій,
Материнку, м´яту, звіробій.

Ллється пісня з неба до землі,
До гнізда, де жайвори малі,-
Щоб тоді, як виростуть вони,
Не забули батьківські пісні;
Щоб тоді, як полетять на Крим,
Не співали голосом чужим.

Ці небесні співи, синя вись
В мою душу теж перелились.
Тільки як мені цю благодать,
Як це хвилювання передать?

Я прийшов додому, фарби взяв,
Жайвора і степ намалював,-
Степ, який піснями навесні
Розбудив художника в мені.
А.Качан


Дощова хмаринка
Біла хмара в синій блузі
Низько-низько так висить:
Що там робиться на лузі?
Може, квіточки полить?
Може, вже засохли віти?
Травам нічого попить?
Будуть верби зеленіти,
Ось лиш дощик прилетить.
Лідія Новикова


Хмаринка
Запнувшись в блакитну хустинку,
По небу пливла хмаринка.
Та раптом зірвався вітер¬ –
Нема їй куди подітись.
Зірвала мерщій хустинку –
Закапали з неї краплинки.
Так хмарка од вітру тікала,
Землю дощиком поливала.
Т. Полубко


Де найкраще місце на землі
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:

- Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де найбільший на землі народ?
Де найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:
- Правда, все я бачу з висоти,
Всі народи рівні, а земля
Там найкраща, де вродився ти.

Виростай, дитино, й пам′ятай –
Батьківщина – то найкращий край!
Дмитро Павличко


Навесні
Навесні маленькі дітоньки –
Ніжні паростки рослин –
Просять їстоньки і питоньки,
Щоб пробитись з насінин,

Щоб разком, сім′єю дружною
З-під землі прокласти хід,
І набратись сили дужої,
І з′явитися на світ.

Ось велика, добра матінка –
Годувальниця Земля
Вже виводить з пітьми, з затінку
Кожне зернятко-маля.

Напуває діток соками
І годує досхочу,
Щоб зросли вони високими
З ласки сонця і дощу.

І стають рослинки смілими,
Все міцніють і ростуть.
І в полях весняні килими
Зеленіють і цвітуть.
Наталя Забіла


Веселий дощисько
Веселий дощисько городом пробіг,
Полив нам капусту, картоплю і біб,
А ще помідори, петрушку і кріп.
Ростіть, огірочки, колючі, зелені!
Ростіть, кабачки й гарбузи отакенні!
А їм на додачу – і морква носата,
Яку не вкопає ніяка лопата!
Як взимку ми зліпимо сніговика,
Вона знадобиться нам саме така.
Оксана Кротюк


Ніч
В небі місяць срібнобокий
з хмари в хмару утіка.
Сном глибоким спить ріка,
степ і луг – широким.
Понад річкою село
в сон міцний давно лягло.
В сон твердий лягла гора,
гай – у сон пташиний.
Лиш сопілку комара
чутно в тиші синій.
Бо прийшла така пора,
так і має бути,
щоб сопілку комара
краще було чути.
Йосип Струцюк


Ліс удосвіта
Ще дріма в кущі зайча,
ще тетеруки мовчать.
Сняться сойці і синиці
учорашні полуниці.
Он високо у дуплі
совенята сплять малі.
Сплять осики і дуби.
Сплять усі, лише гриби
між кущів – то там, то тут –
так і знай – ростуть, ростуть…
Йосип Струцюк


Печеричка
Тече річка
невеличка.
Коло річки –
печеричка.

Дрібен дощик
впав на річку
і сполохав
печеричку.
Йосип Струцюк.


Моховик
- Куди дівся моховик?
Ну куди він раптом зник?
Мабуть, - каже дітвора, -
в піжмурки із нами гра?

Діти глянули в дупло,
каже білка: - Не було.
З-під пенька підвівсь їжак:
- Я не бачив, я лежав…
Йосип Струцюк.


Грибеня
- Де у того грибеняти
мама й тато?
- Од братів своїх одбилось,
заблудилось, загубилось.

- Де у того грибеняти
рідна хата?
- На галяві ночувало,
під листочком мокрим спало.
Йосип Струцюк


Дощик
Грім озвався над полями –
Скоро злива зашумить.
Кожна квіточка й билинка
Рот розкрили – хочуть пить.
Де й узявся вітер злющий:
«Пил над полем закручу,
Геть розвію хмари-тучі,
Я дощу не пропущу».
Зашуміло все довкола,
Хвиля хлюпає з ріки,
І дерева проти вітру
Враз наставили гілки.
Груші, яблуні тривожно
Загуділи у саду:
«Звідки взявся цей нахаба?
Насилає нам біду».
Раптом стало тихо-тихо,
Прислухається земля…
Полилася тепла злива
На сади і на поля.
З лугу свіжістю війнуло,
Чути запахів приплив.
Дзвонить весело і ніжно
Срібний дощика мотив.
Дощ проллється над садами,
Зросить луки і поля.
Урожаєм-короваєм
Всім подякує земля.
М. Могилевич


Хмаринка
Дощиком тепленьким
Плакала хмаринка,
Наче вередлива
Дівчина-дитинка.
Намочила кицю,
Що в садочку спала,
Сивую зозулю,
Що в гаю кувала,
Білку намочила,
Що гриби збирала…
А всміхнулось сонце –
Плакать перестала!
Т. Лехман


Грибна чудасія
Чудасія, чудасія.
Дядько Дощ грибів насіяв.
Дядько Ліс тієї ж миті
поховав у мох гриби ті.
Дядько Місяць з висоти
помагав грибам рости.
Тітка Нічка-невеличка
тим грибам вмиває личка.
Тітка Тиша край села
для грибів млинці пекла.
Дядько Ранок біля брами
бив у мідні барабани.
Всіх зі сну будив, аби
не спізнились на гриби.
В. Каліка


Маслючок
Маслючок-малючок
в капелюшку темнім –
між соснових колючок
виткнувся з землиці.
І неначебто крізь пліт
з подивом приємним
погляда собі на світ
з-під м′якої глиці.

Ось цвіте в ясній красі
квіточка осіння,
скаче зайчик в соснячок,
лізе жук яскравий...
Ось відбилось у росі
сонячне проміння...
Все це бачить маслючок,
все йому цікаво!
Н.Забіла


Зірочки
Ледве ясне сонечко
скотиться додолу,
ледве вечір присмерком
вкриє ліс і поле,
як на небі синьому,
понад цілим світом,
ми, веселі зірочки,
вогники засвітим.

Безліччю ліхтариків
сяєм над землею,
сонну землю пестимо
ласкою своєю.
У степах мандрівникам
і плавцям у морі
ми дорогу вкажемо
в синьому просторі.

А маленьким діточкам,
що лягають спати,
ми хорошу казочку
будем повідати,
щоб їм сни приснилися
радісні, бадьорі:
квіти та метелики
і блискучі зорі.
Н.Забіла

Про Україну, козаків, рідний край та рідну мову

Запорізький козак
Що би хто не звелів,
що би хто не казав,
я сьогодні таки
запорізький козак.

Хоч не сіється вус,
Хоч на зріст я малий –
українські шляхи
в Січ мене завели.

В мене коник баский,
в мене шабля – лиха.
Ворог схоче прийти –
бережеться нехай!

В мене спис – до зорі,
В мене пісня дзвінка.
Я із славних отих
кошового Сірка.

Що для мене орда?
Що для мене москаль?
Од козацьких атак
хто, скажіть, не тікав?

У вогні не горів,
у воді не тонув,
Я здолав у борні
смерть свою не одну.

Сивий степ – з-під копит,
а з-під весел – моря.
Над моїм знаменом –
Мономаха зоря.

В когось є далина
і своя сторона,
а для мене лишень
Україна одна.
Йосип Струцюк.


///
За честь і гідність України,
За волю, правду і добро
Вони боролись щохвилини,
Їх кров лилася як вино!

Всіх ворогів вони долали,
Всі землі наші зберегли,
Завжди від лиха захищали
І гордо прапор наш несли!

Сини Твоєї Батьківщини,
В них сила духу непоборна!
Козацтво - слава України,
Це гордість наша всенародна!
http://levko.info///


Незалежна і Єдина
Що то, діти за країна –
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.

У якій іще країні
Так земля родить охоча?
Наче пісня солов’їна –
Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,
Ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога,
Народився і живеш.
Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,
Незалежна і єдина –
Наша ненька – Україна!
Наталія Козленко


Українською говори
Чи живеш біля моря синього,
Чи в степу, чи обіч гори,
Ти не будь малоросом, сину мій,
Українською говори.
Чи ідеш міською дорогою,
А чи стежкою на селі,
Говори українською мовою,
Бо живеш на своїй землі.
І не слухай ворожих натяків,
Мов «забули за сотні літ»,
Це ж бо так, як забути матінку,
Що пустила тебе у світ.
Чуєш, як розмовляють соняхи,
Як шумлять густі явори,
Як від рідної мови сонячно?
Українською говори!
Валентина Бондаренко


Найкраща земля
Бідкався ослик
Мамі і тату:
– Як же то прикро –
Не вміти літати!
Мрію побачити
Я з височіні
Гори блакитні,
Переліски сині,
Луки барвисті,
І річку, і поле,
Рідну леваду
І все, що довкола.
Кажуть, на світі
Країн є багато.
Кажуть, життя в них –
Справжнісіньке свято.
Та як в чужинські
Краї помандруєш,
Зараз же рідне,
Своє поцінуєш.
Серцем тоді
Ти побачиш здаля,
Де в білім світі
Найкраща земля.
Я ж зрозуміти
Не можу ніяк:
Справді це так,
А чи й зовсім не так.
Щоб таємницю
Тих слів розгадати,
Хай би там що,
Я навчуся літати. –
І заповзявся,
І заходився!
Спершу у сойки
Він довго учився.
Потім синиця
Поради давала,
Й спритна сорока
Літати навчала.
Досвідом щедро
Ділились чижі,
Горлиці, вивільги,
Дятли, стрижі.
Навіть ворона,
Взявшись у боки,
Гордо й поважно
Давала уроки.
Дивлячись в небо
Зранку до ночі,
Ослик томив собі
Голову й очі.
Вже і на луках
Учився літати,
В полі, на вигоні
І коло хати.
В балці старався,
В зеленім яру.
Ледь не влетів
У борсучу нору.
І хоч наука була
Чимала,
Ослику втіхи
Вона не дала.
Аж нагодилася
З лісу сова.
І прорекла вона
Мудрі слова:
– Копита не крила,
І ослик не птах.
Ніхто ще не бачив
Осла в небесах.
Упертість похвальну
Ти виявив. Втім
Ця істина здавна
Відома усім:
Хоч зблизька дивись,
Хоч дивися здаля,
Найкраща у світі –
Рідна земля.
Оксана Кротюк


Я крихітка хліба…
Я крихітка хліба,
Я крапелька моря,
В колоссі
Мале я зерня.
Прапрадідів земле,
У скруті і горі
Ніколи тебе
Не зміняв.
Штиками прошита,
Заюшена кров’ю,
Обпалена шквалом вогню –
Уклін тобі, земле,
З палкою любов’ю,
Ні в чому тебе
Не виню.
У горі і скруті
У світі єдину
Нікому тебе не віддам.
I горе, і радість,
Моя Україно,
Ділитимем все пополам.
Віктор Геращенко


Не цінується ніщо так у житті, як воля…
Не цінується ніщо так у житті, як воля,
Незалежна Україна – вистраждана доля.
Народ вирів: час настане, він порве кайдани
І здобуде собі волю, незалежним стане.

Дух козацький, запорізький жив, до волі линув,
Із колін піднявсь народ мій, вижив, не загинув.
Він ростив, плекав, леліяв червону калину –
Свою долю і надію – символ України.

В згуртуванні – міць народу, у єднанні сила,
Розцвіте, розбагатіє Україна мила.
І під стягом синьо-жовтим та гербом-тризубом
На віки свою Вкраїну збережем, не сгубим.
Віктор Геращенко
http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Про звірят, птахів та комах

Лисиччина штука.
Лисичка-сестричка снігами бродить.
Немає поживи, голодна ходить:
- Ой доленько ж, доле, пошли що з´їсти
Бо я вже не можу ні йти, ні лізти!

Аж бачить – он зайчик біжить серед снігу,
Його не догонить лисичка з бігу…
Міркує-гадає, аж очі жмурить,
Чей того малого зайчика здурить.

Схилилась низенько, гребе лапочками,
Кричить, що аж гомін іде лісами:
- Знайшла я під снігом добра чимало:
Головку капусти,м´ясо і сало!

Капусту лишу, бо ж то річ не ласа,
Досить наїмся сала і м´яса!
Капусту сховаю на місці оцьому,
А з салом і м´ясом біжу додому!

І щось одгрібає, і щось загрібає,
І ніби додому з чимсь утікає,
Сама ж поспішає за кущ засісти,
Чей зайчик захоче капусту їсти.

А зайчик і справді не забарився,
Як вчув про капусту, то звеселився,
Ось-ось добігає, ось-ось вже близько,
Аж тут десь узявся сірий вовчисько.

І він також вийшов на лови вранці,
Вчув мову лисички, повірив байці,
Шерсть настовбурчив:- Того не бувало,
Щоб хитра лисичка поїла сало!

І також пустився в той бік стрілою,
Кричить: - Де ти, кумо?Ділися зі мною!
Найшов, причепився: - Де теє сало?
Гарчить, скалить зуби, аж лячно стало.

Зіщулився зайчик від того гуку,
Підняв довгі вуха, зрозумів штуку.
Втікає щосили до свого роду,
Щоб всім розказати страшну пригоду.
Марійка Підгірянка


Ведмідь
Ведмідь заліг
У свій барліг,
Коли на землю
Випав сніг.
Коли ведмідь устане,
Тоді і сніг розтане.

Ведмідь-сонько
Усе ще спить,
Тому і сніг
Навкруг лежить.
Коли ведмідь устане
Тоді і сніг розтане.
Надія Кир’ян


Куличок.
Коло чаплиної дачі
Куличок болотний плаче:
- Скоро осінь, скоро осінь,
А у мене ноги босі.

Рогозові черевики
Ще на мене завеликі.
Босоніжки замалі –
Натирають мозолі.

А свої новенькі боти
Загубив я на болоті.
Ось повіє холод лютий,
А я зовсім неозутий…

- Не журися, це не лихо, -
Каже мама - куличиха. –
Поки тут настане осінь,
Ми у вирій подамося.
А.Качан


Співомовка про вовка.
Серед ночі десь у лісі
Виє вовк на повний місяць:
Виє жалібно, протяжно,
А про що – ніхто не скаже.
Бо ніхто не знає толком,
Що хвилює душу вовка.

Має вовк мисливську вдачу
І такі круті повадки,
Що й на місяці він бачить
Молоду вівцю з ягнятком.

Тих овечок добре видно,
Ледве місяць повним стане.
Дуже вовкові завидно,
Що ягнятко не дістане.

Ось і знову десь у лісі
Виє вовк на повний місяць.
Обізвався вовк до вовка –
От і вся вам співомовка.
А.Качан



Ручна чайка .
Над морем – сонце і блакить,
Ширяє чайка білокрила.
Ось хлопчик крикнув – і за мить
До нього чайка прилетіла.

Ось на плечі уже вона
Сидить, немов у себе вдома.
Напевно, чайка ця - ручна,
Давно із хлопчиком знайома.
А.Качан


Синиця
Синичка дзьобала сало,
Прив´язане до вікна,
А потім сала не стало,
Та все прилітала вона.

На скрипці грала під хатою,
Але не просила їди,
Бо стала сама багатою –
Минулися холоди.

І з вдячності вона грала,
Неначе скрипаль-корифей.
А хата їй відповідала
Щасливим сміхом дітей.
Дмитро Павличко



Лелека
Ходить бузько по мочарах
У червоних чоботятах,
Дивиться в прозору воду,
Ганить жаб´ячу породу:
- Боже, як мені набридло
Це моє болотне їдло,
Ці витрішкуваті жаби
Без найменшої приваби!
Десь читав я, що французи
Жаб їдять, як чорногузи.
Але в них ті жабенята –
Тільки на великі свята.
Ну, а я ж у свята й будні
Їм створіння ці паскудні;
На вечерю й на сніданок
Я ковтаю цих поганок.
А в обід на перше й друге –
Холодушки й зеленуги.
Так навчився з лелечати,
Та пора вже з цим кінчати.
Геть ненависну дієту!
Краще їсти з очерету
Листя! Все! Доволі! Крапка!
Втім, поглянув – скаче жабка.
Ось вона! – завмер лелека.
Придивляється здалека
І підходить неквапливо
Він до неї. Що за диво?!
Не така вона й почварна,
Просто навіть дуже гарна.
Очі завеликі трішки,
Та зате які там ніжки!
Граціозна, наче скрипка,
Жабка-лапка, жабка-рибка.
Викупана, чиста, свіжа,
Рай солодкий, а не їжа!
І дієту він ламає:
Клац! – і жабки вже немає.
Дмитро Павличко


Заєць
Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.

Одним вухом чує спів
Миші під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею.

Так пасеться він собі
Врунами зеленими,
Так працює цілий день
Вухами-антенами.

А коли настане ніч,
Спатоньки вкладається –
Одне вухо стеле він,
Другим накривається.
Дмитро Павличко



Мурашка
Вилізла мурашка на лопух,
Подивилась весело навкруг:
- Скільки тут повітря і тепла,
Я ж, дурненька, в бур´яні жила!

Вилізла мурашка на ромен,
Мовби крила виросли з рамен:
- Що за диво – пелюстки в росі,
Як могла я жить на лопусі!

Вилізла мурашка на таріль
Соняха, що сяяв серед піль:
- Боже, скільки золота й зерна,
Що ромен? Билиночка сумна!

Вилізла мурашка на сосну,
Глянула в далечину ясну:
- Піді мною цілий світ лежить, -
Як могла я на бадиллі жить!

Над сосною чорна хмара йшла,
Срібний дощик по землі тягла.
А мурашка крикнула: - Зажди! –
І взялась за ниточку води,

Вилізла на хмару і лягла
Біля сонця, горда, хоч мала.
- Як могла я жити на сосні,
Коли сонце впорівень мені!

Розійшлася хмара дощова –
Вниз летить мурашка ледь жива.
Де вона – дарма питаєш ти,
Вже її нікому не знайти!
Дмитро Павличко


Шпак та білка
Поки шпак літав у вирій,
встигла білочка прудка
поселитись у квартирі
у шпака-мандрівника.

Не страшні їй завірюхи,
не страшні морози злі –
у шпаківні тепло й сухо,
ще й запаси чималі

і горішків, і насіння,
і шишок, і всяких страв,
що торік у дні осінні
білчин рід увесь збирав.

Сніг розстав, струмки, мов ріки.
Дні погожі та ясні.
Із далекої мандрівки
шпак вернувся навесні.

Білка дякувала щиро
за притулок. Іч яка!
Знов проситись на квартиру,
мабуть буде до шпака.
Віктор Бойко


Борсук
Вдень дріма. Після смеркання
Вируша на полювання.
Набива живіт-корзину
Й ситий спить в норі всю зиму.
Н. Матюх

Фазан
Всім відомо, що в фазана
Пір′я гарне несказанно –
Сяє барвами, мов квіти
Чи казкові самоцвіти.
Н.Матюх


Заєць
Вухань лякливий, взимку хутко
«Відбілює» сіреньке хутро,
Щоб, доки стане на відлигу,
Не відрізнятися від снігу.
Н. Матюх

Ведмідь
Взимку міцно спить в барлозі,
Лапку смокче у знемозі.
Влітку ж має стільки втіхи –
Мед, малина і горіхи!...
Н. Матюх


Синичка
Пташечка мене гука,
вийду – зразу ж утіка.

Тільки в хату я зайду,
вже виспівує в саду.

Винесу їй хлібця, сала,
щоб і завтра заспівала.
В. Бойко



Упертий цапок
Подивись, який упертий
Цей малесенький цапок.
Він сьогодні вже вчетверте
Забігає у садок.

Ми замкнули міцно хвіртку –
Він обстежує паркан.
І набачив-таки дірку!
Ну і впертий, як баран.

Та кори не обгризає,
Не ламає гілочок –
Став і нюхає, як пахне
Наш розцвічений бузок.
http://dreamfood.com.ua


Кит і китиха
В кита запитала тихенько китиха:
– Чому океан називається Тихий?
– Тому океан називається Тихий,
Що ти в мене тиха, кохана китихо. –
Погодилась лагідна, тиха китиха:
– І ти в мене тихий, і я в тебе тиха.
Оксана Кротюк


Білка
Руда білка, з гілки на гілку
Скаче-стрибає,
Жолуді, шишки, всілякі горішки
Нишком збирає

Скаче, збирає,
надійно ховає
В дупло-комірчину
Запаси на зиму!
Віршики пана Назара
http://dytjachi-virshi.org.ua


Чапля
Чапля взулася в чоботи,
І, не знаючи турботи,
Дременула до подруги,
Їсти холодець.

А що дуже поспішала,
То і шлях собі обрала,
Через річку і болото.
Так щоб швидше,
Навпростець.

Бігла чапля, поспішала.
Бідна чапля і не знала,
Що на неї вже чекала,
Неприємність, на болоті
десь.

Якось так вона ступила,
За щось чобіт зачепила,
Не помітила.., і загубила
В трясовині чобіт, і
не зає де!

Має чапля тепер клопіт,
Має чапля знайти чобіт!
Все болотом чапля ходить,
Та ніяк, однак, свій чобіт
не знайде.

Ось і мусить так стояти -
Одну ногу піднімати,
В тепле пір’ячко ховати,
Поки, бідолашна, чобіт
Не знайде.
http://dytjachi-virshi.org.ua


///
У дворі біжить цапок
Він гукає на діток:
- Утікайте всі до мами,
Бо сколю я вас рогами!

Не тягни кота за вуса,
Котик сердиться - укусить.
І за лапку не хапай,
Удряпне він - так і знай!

Я - горобчик, ців-ців-ців,
На маківку я присів.
А довкола маківоньки -
Золотаві голівоньки,
Всюди листячко зелене
Вчіться цівкати у мене:
ЦІв-ців-ців!

Ой, журився їжачок,
Що багато колючок
В нього на свитині.
Не було б тих колючок -
він катав би діточок
День і ніч на спині!
http://dreamfood.com.ua


Де ти, білочко, живеш?
- Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
- У зеленому ліску,
У дуплі, у сосняку.

А гризу горішки,
І гриби, і шишки.
- У морози люті, злі
Ти не мерзнеш у дуплі?

- Затишна моя хатинка,
Тепла в мене кожушинка,
І мені зимові дні
Зовсім, зовсім не страшні.
Г.Демченко


Равлик
Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!
Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.
Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:
в черепашку зразу може влізти –
і вже пташці равлика не з′їсти!
Н.Забіла


Черепаха
На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.

Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!...

А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесемо всі гуртом.

І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!
Н.Забіла


На нашім лузі
А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там одна по одній
біліють купки піскові.

Рядочком тягнуться до річки...
Хто їх зробив – чи знаєш ти?
Це працювали невеличкі
підземні жителі – кроти.
Вони в землі копались потай,
а нагорі лишився слід.
І ми дізналися достоту,
куди веде підземний хід.

Це їх кротячі інженери
побудували тут метро,
щоб через луки, повз озера
ходить до станції «Дніпро».
Н.Забіла