Колискові

Колискова
Спи,засни, моя дитино,
Спи моє маля,
Ніч іде в гаї, в долини,
Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,
Що в огнях сія.
Будеш завтра в світ дивиться,
Зіронько моя.

Посміхнись до мене, сину,
І зрадію я,
Не хвилину і не днину-
Я навік твоя.

Сплять ліси, поля, криниці,
Шепіт ручая,
Ти відкрий, відкрий очиці,
Юносте моя.

Підеш ти по Україні,
Де життя буя.
Виростай, моя дитино,
Зіронько моя!
Андрій Малишко


У широкому вікні
У широкому вікні
Є три зірочки ясні:
Перша зірочка щаслива,
Друга зірочка вродлива,
Третя зірочка правдива –
Вірні подруги вони.
Люба донечко, засни.
І тоді до тебе в сні
Всі три зірочки ясні
Прийдуть у таночку,
В золотім віночку,
Щоб росла щаслива,
Щоб росла правдива
Донечка вродлива.
Платон Воронько


Казка колискова
Десь на дальнім березі
квіти темно-сині...
Десь на дальнім березі
б′ється сонце-птах...
Спи, мій любий хлопчику,
мій маленький сину! –
Стелеться мережею
казка золота.

В тім краю незнаному,
поміж тими квітами,
у норі підземній
жив похмурий кріт.
Сонце він ненавидів,
бо не бачив світла, -
темними очима
він дививсь на світ.

Виліз хмуро вдосвіта –
зуби наче пили...
Та до птаха сонного
в темряві підкравсь.

Він сліпий, він думав –
то пташині жили,
й перегриз тенета –
довгі стебла трав.

Розірвались пута!
Сонце-птах – на волю!
Сонце-птах – у небо!
Полум′ям в блакить!...
В морі білі зайчики,
хвилі синім колом...
Десь на дальнім березі
кріт злосливий спить.

Йде зі сходу ранок,
лине ранок синій.
В блиску передранньому
тане сонце-птах...
Спи, мій любий хлопчику,
мій маленький сину!
Стелиться-мережиться
казка золота.
Н.Забіла


Ночанка та Дитянка
Ночанка та Дитянка
у мороку нічному
все ходять, ходять сходами
від дому і до дому,
тихенько підкрадаються
до кожного двора,
крізь вікна придивляються,
крізь двері прислухаються:
чи всі вже діти в ліжечках?
Бо спатоньки пора!
Н.Забіла