Лисиччина штука.
Лисичка-сестричка снігами бродить.
Немає поживи, голодна ходить:
- Ой доленько ж, доле, пошли що з´їсти
Бо я вже не можу ні йти, ні лізти!
Аж бачить – он зайчик біжить серед снігу,
Його не догонить лисичка з бігу…
Міркує-гадає, аж очі жмурить,
Чей того малого зайчика здурить.
Схилилась низенько, гребе лапочками,
Кричить, що аж гомін іде лісами:
- Знайшла я під снігом добра чимало:
Головку капусти,м´ясо і сало!
Капусту лишу, бо ж то річ не ласа,
Досить наїмся сала і м´яса!
Капусту сховаю на місці оцьому,
А з салом і м´ясом біжу додому!
І щось одгрібає, і щось загрібає,
І ніби додому з чимсь утікає,
Сама ж поспішає за кущ засісти,
Чей зайчик захоче капусту їсти.
А зайчик і справді не забарився,
Як вчув про капусту, то звеселився,
Ось-ось добігає, ось-ось вже близько,
Аж тут десь узявся сірий вовчисько.
І він також вийшов на лови вранці,
Вчув мову лисички, повірив байці,
Шерсть настовбурчив:- Того не бувало,
Щоб хитра лисичка поїла сало!
І також пустився в той бік стрілою,
Кричить: - Де ти, кумо?Ділися зі мною!
Найшов, причепився: - Де теє сало?
Гарчить, скалить зуби, аж лячно стало.
Зіщулився зайчик від того гуку,
Підняв довгі вуха, зрозумів штуку.
Втікає щосили до свого роду,
Щоб всім розказати страшну пригоду.
Марійка Підгірянка
Ведмідь
Ведмідь заліг
У свій барліг,
Коли на землю
Випав сніг.
Коли ведмідь устане,
Тоді і сніг розтане.
Ведмідь-сонько
Усе ще спить,
Тому і сніг
Навкруг лежить.
Коли ведмідь устане
Тоді і сніг розтане.
Надія Кир’ян
Куличок.
Коло чаплиної дачі
Куличок болотний плаче:
- Скоро осінь, скоро осінь,
А у мене ноги босі.
Рогозові черевики
Ще на мене завеликі.
Босоніжки замалі –
Натирають мозолі.
А свої новенькі боти
Загубив я на болоті.
Ось повіє холод лютий,
А я зовсім неозутий…
- Не журися, це не лихо, -
Каже мама - куличиха. –
Поки тут настане осінь,
Ми у вирій подамося.
А.Качан
Співомовка про вовка.
Серед ночі десь у лісі
Виє вовк на повний місяць:
Виє жалібно, протяжно,
А про що – ніхто не скаже.
Бо ніхто не знає толком,
Що хвилює душу вовка.
Має вовк мисливську вдачу
І такі круті повадки,
Що й на місяці він бачить
Молоду вівцю з ягнятком.
Тих овечок добре видно,
Ледве місяць повним стане.
Дуже вовкові завидно,
Що ягнятко не дістане.
Ось і знову десь у лісі
Виє вовк на повний місяць.
Обізвався вовк до вовка –
От і вся вам співомовка.
А.Качан
Ручна чайка .
Над морем – сонце і блакить,
Ширяє чайка білокрила.
Ось хлопчик крикнув – і за мить
До нього чайка прилетіла.
Ось на плечі уже вона
Сидить, немов у себе вдома.
Напевно, чайка ця - ручна,
Давно із хлопчиком знайома.
А.Качан
Синиця
Синичка дзьобала сало,
Прив´язане до вікна,
А потім сала не стало,
Та все прилітала вона.
На скрипці грала під хатою,
Але не просила їди,
Бо стала сама багатою –
Минулися холоди.
І з вдячності вона грала,
Неначе скрипаль-корифей.
А хата їй відповідала
Щасливим сміхом дітей.
Дмитро Павличко
Лелека
Ходить бузько по мочарах
У червоних чоботятах,
Дивиться в прозору воду,
Ганить жаб´ячу породу:
- Боже, як мені набридло
Це моє болотне їдло,
Ці витрішкуваті жаби
Без найменшої приваби!
Десь читав я, що французи
Жаб їдять, як чорногузи.
Але в них ті жабенята –
Тільки на великі свята.
Ну, а я ж у свята й будні
Їм створіння ці паскудні;
На вечерю й на сніданок
Я ковтаю цих поганок.
А в обід на перше й друге –
Холодушки й зеленуги.
Так навчився з лелечати,
Та пора вже з цим кінчати.
Геть ненависну дієту!
Краще їсти з очерету
Листя! Все! Доволі! Крапка!
Втім, поглянув – скаче жабка.
Ось вона! – завмер лелека.
Придивляється здалека
І підходить неквапливо
Він до неї. Що за диво?!
Не така вона й почварна,
Просто навіть дуже гарна.
Очі завеликі трішки,
Та зате які там ніжки!
Граціозна, наче скрипка,
Жабка-лапка, жабка-рибка.
Викупана, чиста, свіжа,
Рай солодкий, а не їжа!
І дієту він ламає:
Клац! – і жабки вже немає.
Дмитро Павличко
Заєць
Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.
Одним вухом чує спів
Миші під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею.
Так пасеться він собі
Врунами зеленими,
Так працює цілий день
Вухами-антенами.
А коли настане ніч,
Спатоньки вкладається –
Одне вухо стеле він,
Другим накривається.
Дмитро Павличко
Мурашка
Вилізла мурашка на лопух,
Подивилась весело навкруг:
- Скільки тут повітря і тепла,
Я ж, дурненька, в бур´яні жила!
Вилізла мурашка на ромен,
Мовби крила виросли з рамен:
- Що за диво – пелюстки в росі,
Як могла я жить на лопусі!
Вилізла мурашка на таріль
Соняха, що сяяв серед піль:
- Боже, скільки золота й зерна,
Що ромен? Билиночка сумна!
Вилізла мурашка на сосну,
Глянула в далечину ясну:
- Піді мною цілий світ лежить, -
Як могла я на бадиллі жить!
Над сосною чорна хмара йшла,
Срібний дощик по землі тягла.
А мурашка крикнула: - Зажди! –
І взялась за ниточку води,
Вилізла на хмару і лягла
Біля сонця, горда, хоч мала.
- Як могла я жити на сосні,
Коли сонце впорівень мені!
Розійшлася хмара дощова –
Вниз летить мурашка ледь жива.
Де вона – дарма питаєш ти,
Вже її нікому не знайти!
Дмитро Павличко
Шпак та білка
Поки шпак літав у вирій,
встигла білочка прудка
поселитись у квартирі
у шпака-мандрівника.
Не страшні їй завірюхи,
не страшні морози злі –
у шпаківні тепло й сухо,
ще й запаси чималі
і горішків, і насіння,
і шишок, і всяких страв,
що торік у дні осінні
білчин рід увесь збирав.
Сніг розстав, струмки, мов ріки.
Дні погожі та ясні.
Із далекої мандрівки
шпак вернувся навесні.
Білка дякувала щиро
за притулок. Іч яка!
Знов проситись на квартиру,
мабуть буде до шпака.
Віктор Бойко
Борсук
Вдень дріма. Після смеркання
Вируша на полювання.
Набива живіт-корзину
Й ситий спить в норі всю зиму.
Н. Матюх
Фазан
Всім відомо, що в фазана
Пір′я гарне несказанно –
Сяє барвами, мов квіти
Чи казкові самоцвіти.
Н.Матюх
Заєць
Вухань лякливий, взимку хутко
«Відбілює» сіреньке хутро,
Щоб, доки стане на відлигу,
Не відрізнятися від снігу.
Н. Матюх
Ведмідь
Взимку міцно спить в барлозі,
Лапку смокче у знемозі.
Влітку ж має стільки втіхи –
Мед, малина і горіхи!...
Н. Матюх
Синичка
Пташечка мене гука,
вийду – зразу ж утіка.
Тільки в хату я зайду,
вже виспівує в саду.
Винесу їй хлібця, сала,
щоб і завтра заспівала.
В. Бойко
Упертий цапок
Подивись, який упертий
Цей малесенький цапок.
Він сьогодні вже вчетверте
Забігає у садок.
Ми замкнули міцно хвіртку –
Він обстежує паркан.
І набачив-таки дірку!
Ну і впертий, як баран.
Та кори не обгризає,
Не ламає гілочок –
Став і нюхає, як пахне
Наш розцвічений бузок.
http://dreamfood.com.ua
Кит і китиха
В кита запитала тихенько китиха:
– Чому океан називається Тихий?
– Тому океан називається Тихий,
Що ти в мене тиха, кохана китихо. –
Погодилась лагідна, тиха китиха:
– І ти в мене тихий, і я в тебе тиха.
Оксана Кротюк
Білка
Руда білка, з гілки на гілку
Скаче-стрибає,
Жолуді, шишки, всілякі горішки
Нишком збирає
Скаче, збирає,
надійно ховає
В дупло-комірчину
Запаси на зиму!
Віршики пана Назара
http://dytjachi-virshi.org.ua
Чапля
Чапля взулася в чоботи,
І, не знаючи турботи,
Дременула до подруги,
Їсти холодець.
А що дуже поспішала,
То і шлях собі обрала,
Через річку і болото.
Так щоб швидше,
Навпростець.
Бігла чапля, поспішала.
Бідна чапля і не знала,
Що на неї вже чекала,
Неприємність, на болоті
десь.
Якось так вона ступила,
За щось чобіт зачепила,
Не помітила.., і загубила
В трясовині чобіт, і
не зає де!
Має чапля тепер клопіт,
Має чапля знайти чобіт!
Все болотом чапля ходить,
Та ніяк, однак, свій чобіт
не знайде.
Ось і мусить так стояти -
Одну ногу піднімати,
В тепле пір’ячко ховати,
Поки, бідолашна, чобіт
Не знайде.
http://dytjachi-virshi.org.ua
///
У дворі біжить цапок
Він гукає на діток:
- Утікайте всі до мами,
Бо сколю я вас рогами!
Не тягни кота за вуса,
Котик сердиться - укусить.
І за лапку не хапай,
Удряпне він - так і знай!
Я - горобчик, ців-ців-ців,
На маківку я присів.
А довкола маківоньки -
Золотаві голівоньки,
Всюди листячко зелене
Вчіться цівкати у мене:
ЦІв-ців-ців!
Ой, журився їжачок,
Що багато колючок
В нього на свитині.
Не було б тих колючок -
він катав би діточок
День і ніч на спині!
http://dreamfood.com.ua
Де ти, білочко, живеш?
- Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
- У зеленому ліску,
У дуплі, у сосняку.
А гризу горішки,
І гриби, і шишки.
- У морози люті, злі
Ти не мерзнеш у дуплі?
- Затишна моя хатинка,
Тепла в мене кожушинка,
І мені зимові дні
Зовсім, зовсім не страшні.
Г.Демченко
Равлик
Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!
Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.
Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:
в черепашку зразу може влізти –
і вже пташці равлика не з′їсти!
Н.Забіла
Черепаха
На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.
Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!
Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!...
А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесемо всі гуртом.
І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!
Н.Забіла
На нашім лузі
А що ми бачили сьогодні!
На нашім лузі, у траві
і тут, і там одна по одній
біліють купки піскові.
Рядочком тягнуться до річки...
Хто їх зробив – чи знаєш ти?
Це працювали невеличкі
підземні жителі – кроти.
Вони в землі копались потай,
а нагорі лишився слід.
І ми дізналися достоту,
куди веде підземний хід.
Це їх кротячі інженери
побудували тут метро,
щоб через луки, повз озера
ходить до станції «Дніпро».
Н.Забіла
Комментариев нет:
Отправить комментарий